Вавилонський синдром

[img:1:12]

Щороку в різдвяний період задумуюся, яким своє життя зазвичай присвячують лінгвісти. І це не дивно, якщо пригадати собі початок Йоанової Євангелії: “Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було спочатку у Бога. Усе через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути.” (Ів. 1, 1-3). Слова, мова, спілкування, взаєморозуміння – все це виникає одне з одного логічним ланцюжком. Так, теоретично все це очевидно, а от в щоденному житті… Про це й думаю.

Ані науці, ані теології невідомо, якою мовою спілкувалися наші прабатьки в Раю. Цілком можливо, що до гріха це була якась телепатична єдність (це лише припущення!), але після первородного гріха домовитися їм було вже набагато складніше – Адам і Єва навіть не могли одноголосно визнати своєї провини перед Богом. Якою б не була тоді їхня мова, вона була недосконалою, бо вже не передавала словами того, що відчувало серце. Ось тоді, після вигнання з Раю, і почалися напевно перші домашні чвари. Цікаво, чи вигадували вони вже тоді якісь образливі слова, щоб якнайболючіше дошкулити один одному? Напевно, бо інакше звідки б в нас з`явилася ця звичка сьогодні?

Євангелія від Йоана, Адам і Єва, а до цього всього тримаю в голові ще одне: Вавилонська вежа! «На всій землі була одна мова і слова одні.» (Бут. 11,1). Перша думка, яка тиснеться до голови, що тоді не треба було вчити іноземних мов. Люди говорили однією мовою. Чи не буває так, що розмовляємо з іншою людиною і раптом зі смутком стверджуємо: “Ти мене не розумієш?” Як це можливо, адже мова та ж сама? Ні, в таких випадках ми розмовляємо різними мовами. Тож, здається, будівельники вавилонського хмарочоса досконало розуміли наміри один одних, мали спільну мету і тому мова в них була одна.

«І сказав Господь: Ось, один народ, і одна у всіх мова, і ось що почали вони чинити, і не відмовляться вони від того, що задумали вчинити. Зійдімо ж, і змішаймо там мову їхню так, щоб один не розумів мови іншого.» (Бут. 11,6-7) Звідки таке несправедливе покарання? А може це якесь випробування?

Бог створював світ Словом. Це означає, що Слово виражало те, що мало бути створене, а все, що Бог створив було добре. Рідко задумуємося над тим, що творять наші слова, а інколи можемо ними стільки натворити, що гей. Забуваємо, що ми не в Раю і розуміти один одного безпосередньо не можемо, тільки за допомогою слів. До своїх слів ставимося як до чогось мало обов`язкового, не раз чуємо від когось, що то він тільки так сказав, що не те малося на увазі, що це тільки слова. Але якщо це когось ранить, ображає, зачіпає за живе, сердить, псує комусь репутацію – хіба це тільки слова? То чому тоді вони змінюють дійсність? Наші слова не мають сили творення (і слава Богу), але ними ми все ж таки змінюємо світ. За допомогою слів двоє стають одним в подружжі, слова вироку змінюють просту людину на злочинця і в`язня. Здавалося б просто слова. Домовившись за допомогою “просто слів” діловиті будівельники вирішили піднятися за допомогою вежі понад Бога! Результат такого взаємного розуміння закінчився масовою пихою. Слова змінюють дійсність! Чинять її іншою, інколи набагато потворнішою, ніж іі створив Господь.

От якби такі думки супроводжували мене цілий рік. Наскільки менше проблем було б в мене і моїх близьких. Але це все залежить тільки від мене, чи моє життя буде таким як в перші дні після створення світу, чи таким, як ранок у Вавилоні після того, як всі мови змішалися. Залишилося свідомо вибрати.