Читання РКЦ

Літургійні читання на Вербну неділю, рік Б (РКЦ)

05 Квітня 2009, 08:00 3065

 

 

Римо-католицький календар
Вербна неділя, рік Б

Спомин в’їзду Христа в Єрусалим

Єванегеліє 
Мк 11, 1-10

Читання святого Євангелія від Марка

Коли наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Ісус посилає двох своїх учнів і каже їм: «Ідіть до села, що навпроти вас, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть. А коли хто запитає вас: “Що це ви робите?” – то скажіть: “Господь потребує його, – Він відразу ж відішле його сюди”». І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і  відв’язали його. Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: «Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?» А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх. І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, й Він сів на нього. Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях. І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: «Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна во вишніх!»

Слово Господнє

Або на вибір:
Йн 12, 12-16

+ Слова Євангелія від святого Йоана.

 Того часу велика кількість людей, котрі прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували: «Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!»
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, – згідно з написаним: «Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі».
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.

   Слово Господнє.

Перше читання
Іс 50, 4-7

Читання з Книги пророка Ісаї

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 22(21), 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24 (П.: пор. 2а)

Боже мій, Боже, чом мене покинув?

Усі ті, які мене бачать, насміхаються з мене, *
шепочуть губами і хитають головою:
«Він поклав надію на Господа! Нехай Він його порятує, – *
нехай його визволить, бо він Йому любий!» 

Мене пси обступили, *
зборище злочинців мене оточило,
вони пробили мої руки і ноги. *
Я можу перерахувати всі мої кості. 

Ділять вони мій одяг між собою *
і за мій плащ кидають жереб.
Ти ж, Господи, не віддаляйся! *
Сило моя, поспіши мені на допомогу. 

Буду Твоє Ім’я моїм братам сповіщати, †
серед зібрання Тебе буду величати. *
Ви, що боїтеся Господа, Його прославляйте!
Всі нащадки Якова, Його славте! *
Хай всі нащадки Ізраїля Його бояться!

Друге читання
Флп 2, 6-11

Читання з Послання святого Павла Апостола до филип’ян

Брати! Ісус Христос, маючи Божу природу, не вважав собі за здобич бути рівним Богу, але понизив себе самого, образ слуги прийнявши, постав у подобі людини, і з вигляду був, як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, і то хресної смерті. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке всякого іншого імені вище, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і наземних, і підземних; і щоб кожною мовою визнано було, що Ісус Христос – це Господь, Богу Отцеві на славу.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Флп 2, 8-9

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то хресної смерті.
Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я,яке всякого іншого імені вище.

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Євангеліє
Мк 14, 1-  15, 47 (довше)

Страсті  Господа нашого Ісуса Христа від  Марка

(† – Ісус; Є – євангеліст; К – кілька осіб або натовп; О – інші)

Змова проти Ісуса

Є. Через два дні  була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та  книжники шукали, як би Ісуса  підступом схопити  вбити.  Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.

Помазання у Витанії

Є. Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира. Розбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову. Деякі ж обурювалися між собою:
Є. Навіщо така трата мира? Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним!
Є. Тож докоряли їй. А Ісус сказав:
+ Облиште її. Навіщо завдаєте їй прикрість? Вона добре діло зробила Мені! Ви завжди маєте бідних біля себе і, коли захочете, можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте. Що вона могла – те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Воістину кажу вам: де тільки буде проповідуватися Євангеліє в усьому світі, – те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!

Зрада Юди

Є. Юда Іскаріотський, один з Дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його. А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.

Приготування Пасхи

Є. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху,Його учні говорять Йому:
К. Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати, аби Ти спожив Пасху?
Є. Він посилає двох своїх учнів і каже їм:
+ Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, – ступайте за ним. Куди він увійде, скажіть господареві дому: “Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я мав би споживати з Моїми учнями Пасху?” І він вам покаже велику горницю: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
Є. І відійшли учні, й прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, – і приготували Пасху.

Провіщення зради

Є. А коли настав вечір, Він прийшов з Дванадцятьма.І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав:
+ Воістину кажу вам, що один з вас, який їсть зі Мною,видасть Мене.
Є. Вони почали сумувати й один за одним запитували Його:
О. Чи не я?
Є. Він же сказав їм:
+ Один з Дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці. І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, ким Син Людський видається. Краще було б тій людині не народитися!

Встановлення Євхаристії

Є. Коли вони їли, Ісус узяв хліб і, промовивши благословення, розломив, подав їм і сказав:
+ Прийміть: це тіло Моє!
Є. І взявши чашу і промовивши подяку, Він подав їм – і пили з неї всі. І Він промовив до них:
+ Це кров Моя Нового Завіту, яка проливається за багатьох. Воістину кажу вам, що більше не буду пити з плоду виноградної лози аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві! І, проспівавши хвалебні гімни, вони вийшли на Оливну гору.

Провіщення Петрового відречення

Є. І каже їм Ісус:
+ Всі ви спотикнетеся, бо написано: “Уражу Пастиря – і розпорошаться вівці”. Але після того, як воскресну,Я випереджу вас у Галілеї.
Є. А Петро сказав Йому:
О. Хоч і всі спотикнуться, але не я!
Є. Та Ісус йому сказав:
+ Воістину кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
Є. Однак він ще сильніше запевняв:
О. Хоч мав би я померти з Тобою, – все рівно не відречуся від Тебе!
Є. Так само говорили і всі інші.

Молитва у Гетсиманії

Є. І прийшли вони до посілості, що зветься Гетсиманія; Він каже своїм учням:
+ Посидьте тут, поки Я помолюся.
Є. І Він узяв із собою Петра, Якова та Йоана і почав дрижати й тривожитися, та й каже їм:
+ Охоплена смутком душа Моя аж до смерті, – залишайтеся тут і пильнуйте!
Є. Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб,коли це можливо, оминула Його ця година. І Він казав:
+ Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Пронеси цю чашу мимо Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
Є. Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові:
+ Симоне, ти спиш? Не спромігся ти попильнувати однієї години? Пильнуйте й моліться, щоб ви не увійшли в спокусу, бо дух завзятий, а тіло немічне!
Є. І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова. А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли, – та й не знали, що відповісти Йому. Він приходить утретє і каже їм:
+ Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.Вставайте, ходімо! Вже наблизився Мій зрадник!

Схоплення Ісуса

Є. І ураз, коли Він ще говорив, з’явився Юда, один із Дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, – від первосвящеників, книжників і старших. Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи:
О. Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
Є. І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже:
О. Учителю!
Є. – і поцілував Його. Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його. Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. Ісус сказав їм у відповідь:
+ Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити. Щодня був Я з вами, навчаючи у храмі, і ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
Є. І, залишивши Його, всі повтікали. А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його. Та він, залишивши покривало, втік від них голим.

Ісус перед Каяфою

Є. А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники. Петро ж віддалік йшов слідом за Ним – аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами та й грівся біля вогню. А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його видати на смерть, та не знаходили. Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися. А деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього так:
К. Ми чули, як Він говорив: “Я зруйную цей рукотворний храм і за три дні збудую інший, нерукотворний!”
Є. Але й це їхнє свідчення не збігалося. Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса,кажучи:
О. Не відповідаєш нічого на те, що оці проти Тебе свідчать?
Є. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому:
О. Чи ти є Христос, Син Благословенного?
Є. А Ісус сказав:
+ Я є, і ви побачите Сина Людського, який сидітиме праворуч Сили та йтиме з хмарами небесними!
Є. Первосвященик роздер на собі одяг і сказав:
О. Навіщо потрібні нам ще свідки? Ви чули богохульство. Як вам здається?
Є. І всі вони присудили, що Він винен смерті. Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому:
К. Пророкуй!
Є. І слуги також били Його долонями по щоках.

Петрове відречення

Є. Тоді, коли Петро був унизу на подвір’ї, прийшла одна зі служниць первосвященика, побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже:
О. І ти був з цим Назарянином – Ісусом!
Є. Але він відрікся, кажучи:
О. Я не знаю і не розумію, що ти говориш!
Є. І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень. Служниця, побачивши його, знову почала говорити присутнім:
О. Оцей – один з них!
Є. Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові:
К. Справді, ти з них, бо ти ж – галілеянин.
Є. А він почав зарікатися і клястися:
О. Я не знаю цього чоловіка, про якого ви говорите!
Є. І тут же вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: “Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене!” І він почав плакати.

Ісус перед Пилатом

Є. Рано-вранці первосвященики зі старшими і книжниками, тобто всім синедріоном, вчинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. І запитав Його Пилат:
О. Ти – Цар юдеїв?
Є. А Він у відповідь мовив йому:
+ Сам кажеш!
Є. А первосвященики дуже Його звинувачували. Пилат знову запитав Його, кажучи:
О. Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
Є. Та Ісус більше нічого не відповідав, так що дивувався Пилат.

Ісуса відкидає Його народ

Є. На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство. Натовп встав і став просити того, що робив для них і раніше. Пилат у відповідь сказав їм:
О. Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
Є. Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали. Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву. Пилат знову сказав їм у відповідь:
О. То що хочете, щоб я вчинив з Царем юдеїв?
Є. Вони ж знову закричали:
К. Розіпни Його!
Є. А Пилат запитав їх:
О. Яке ж зло Він вчинив?
Є. Та вони ще сильніше закричали:
К. Розіпни Його!
Є. І Пилат, бажаючи догодити натовпу, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.

Знущання над Ісусом

Є. Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали всю когорту. Зодягли Його в пурпурний плащ, поклали на Нього сплетеного тернового вінка і почали вітати Його:
К. Радій, Царю юдеїв!
Є. Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому. А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього пурпурний плащ і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.

Хресна дорога і розп’яття

Є. Примусили одного перехожого – Симона Киринеянина, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа,взяти Його хрест. Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. Давали Йому вино зі смирною, але Він не взяв. І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб на нього, хто що візьме. Була третя година, як розіп’яли Його. І був виконаний такий напис Його провини: “Цар юдеїв”. З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

Глузування з Ісуса на хресті

Є. Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи:
К. Овва, Ти, котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! Спаси себе самого – зійди з хреста!
Є. Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками:
К. Інших спасав, а себе не може спасти! Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили.
Є. Також і розп’яті з Ним дорікали Йому.

Смерть Ісуса

Є. Коли настала шоста година, темрява оповила всю землю – до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом:
+ Елої, Елої, лемá савахтáні?,
Є. що означає в перекладі: “Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?” Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали:
К. Дивися, Іллю кличе!
Є. А один, побігши, наповнив губку оцтом, настромив її на тростину і подавав Йому пити, примовляючи:
О. Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
Є. Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа.

Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.

Після смерті Ісуса

Є. І завіса в храмі роздерлася надвоє – згори додолу. Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив:
О. Справді, ця людина була Божим Сином!
Є. Були і жінки, які здалека дивилися: між ними – Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого, Йосієва мати і Соломія. Коли Він був у Галілеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які піднялись з Ним до Єрусалима.

Покладення Ісуса до гробу

Є. Коли настав вечір, а був День приготування, який є перед суботою, – прийшов Йосиф з Ариматеї, – визначний радник, який сам очікував Божого Царства, – наважившись, він пішов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав його, чи давно помер. Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові. Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до
входу в гробницю привалив камінь. Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали.

Слово Господнє

Євангеліє
Мк 15, 1-39 (коротше)

Страсті  Господа  нашого Ісуса Христа  від  Марка

Ісус перед Пилатом

Є. Рано-вранці первосвященики зі старшими і книжниками, тобто всім синедріоном, вчинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. І запитав Його Пилат:
О. Ти – Цар юдеїв?
Є. А Він у відповідь мовив йому:
+ Сам кажеш!
Є. А первосвященики дуже Його звинувачували. Пилат знову запитав Його, кажучи:
О. Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
Є. Та Ісус більше нічого не відповідав, так що дивувався Пилат.

Ісуса відкидає Його народ

Є. На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство. Натовп встав і став просити того, що робив для них і раніше. Пилат у відповідь сказав їм:
О. Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
Є. Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали. Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву. Пилат знову сказав їм у відповідь:
О. То що хочете, щоб я вчинив з Царем юдеїв?
Є. Вони ж знову закричали:
К. Розіпни Його!
Є. А Пилат запитав їх:
О. Яке ж зло Він вчинив?
Є. Та вони ще сильніше закричали:
К. Розіпни Його!
Є. І Пилат, бажаючи догодити натовпу, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.

Знущання над Ісусом

Є. Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали всю когорту. Зодягли Його в пурпурний плащ, поклали на Нього сплетеного тернового вінка і почали вітати Його:
К. Радій, Царю юдеїв!
Є. Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому. А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього пурпурний плащ і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.

Хресна дорога і розп’яття

Є. Примусили одного перехожого – Симона Киринеянина, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа,взяти Його хрест. Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. Давали Йому вино зі смирною, але Він не взяв. І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб на нього, хто що візьме. Була третя година, як розіп’яли Його. І був виконаний такий напис Його провини: “Цар юдеїв”. З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

Глузування з Ісуса на хресті

Є. Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи:
К. Овва, Ти, котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! Спаси себе самого – зійди з хреста!
Є. Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками:
К. Інших спасав, а себе не може спасти! Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили.
Є. Також і розп’яті з Ним дорікали Йому.

Смерть Ісуса

Є. Коли настала шоста година, темрява оповила всю землю – до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом:
+ Елої, Елої, лемá савахтáні?,
Є. що означає в перекладі: “Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?” Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали:
К. Дивися, Іллю кличе!
Є. А один, побігши, наповнив губку оцтом, настромив її на тростину і подавав Йому пити, примовляючи:
О. Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
Є. Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа.

Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.

Після смерті Ісуса

Є. І завіса в храмі роздерлася надвоє – згори додолу. Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив:
О. Справді, ця людина була Божим Сином!

   Слово Господнє.
 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щомісячний борг
Зібрано Залишилося зібрати
20834грн
6317грн
Потрібно зібрати
27151грн
Залишилося
3дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: