Читання РКЦ

Літургійні читання на Вербну неділю, рік Б (РКЦ)

05 Квітня 2009, 08:00 2947

 

 

Римо-католицький календар
Вербна неділя, рік Б

Спомин в’їзду Христа в Єрусалим

Єванегеліє 
Мк 11, 1-10

Читання святого Євангелія від Марка

Коли наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Ісус послав двох своїх учнів і сказав їм: «Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть. А коли хто запитає вас: “Навіщо це ви робите?” – то скажіть: “Господь потребує його, – Він відразу ж відішле його назад”». І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його. Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: «Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?» А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх. І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, й Він сів на нього. Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях. І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: «Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!»

Слово Господнє

Або на вибір:
Йн 12, 12-16

+ Слова Євангелія від святого Йоана.

    Сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля й вийшли Йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!» 
    І знайшовши осля, Ісус сів на нього, – як ото написано: 
«Не страхайся, дочко Сіону, 
ось іде твій цар 
верхи на жереб’яті ослициному». 
    Не збагнули того спершу Його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про Нього й що то з Ним таке вчиненено.

   Слово Господнє.

Перше читання
Іс 50, 4-7

Читання з Книги пророка Ісаї

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував своїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 22(21), 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24 (П.: пор. 2а)

Боже мій, Боже, чом мене покинув?

Всі, хто на Мене дивляться, глузують з Мене, *
кривлять губи, кивають головою:
“Поклавсь на Господа, нехай Його рятує; *
нехай Його спасає, коли Він Його любить!”

Бо пси Мене обсіли, *
і лиходіїв зграя Мене оточила.
Пробили Мені руки й ноги, *
всі мої кості Я міг би полічити.

Одежу мою ділять між собою, *
і на хитон мій жеребок кидають.
Та Ти, о Господи, не відділяйсь; *
о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.

Я сповіщу моїм братам про Твоє Ім’я, *
хвалитиму Тебе серед громади:
“О ви, що боїтеся Господа, Його славіте; *
бійтеся Його, потомки Ізраїля!”

Друге читання
Флп 2, 6-11

Читання з Послання святого Павла Апостола до филип’ян

Ісус Христос, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив самого себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Флп 2, 8-9

Слава Тобі, Царю віків

Задля нас Христос став слухняним аж до смерті,
смерті ж хресної.
Тому і Бог Його вивищив
і дав Йому Ім’я, що понад усяке ім’я.

Слава Тобі, Царю віків

Євангеліє
Мк 14, 1-  15, 47 (довше)

Мука нашого Господа Ісуса Христа
від святого Марка

(Є – євангеліст; Н – народ; І – інші; † – Ісус)

Змова проти Ісуса

Є. Через два дні мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та й книжники шукали, як би Ісуса схопити підступом і вбити, але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

Намащення Ісуса миром у Витанії

Є. І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли Він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила Йому на голову. Деякі обурилися між собою: Н. Навіщо, мовляв, така втрата мира! Та ж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! Є. І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: † Лишить її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона ж заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.

Зрада Юди

Є. Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати Його їм. Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би Його видати у сприятливий час.

Приготування Пасхи

Є. А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до Нього учні: Н. Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, – щоб Ти їв Пасху? Є. І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: X Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; їдіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій Я міг би спожити з учнями моїми Пасху? І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. Є. Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як Він сказав їм, та й приготували Пасху.

Ісус прорікає зрадника

Є. Якже настав вечір, – приходить з дванадцятьма. І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: X Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо Мною, Мене видасть. Є. Вони засмутились і один по одному заходились Його питати: І. Чи не я? Є. Він відповів їм: X Один з дванадцятьох, що вмачає зо Мною руку в миску. Син Чоловічий іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!

Установлення Пресвятої Євхаристії

Є. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: X Беріть це моє тіло.
Є. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: X Це моя Кров Завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в царстві Божім.

Ісус прорікає відречення Петра

Є. І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. І сказав їм Ісус: X Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. Є. А Петро сказав до Нього: І. Навіть коли й усі спокусяться, – та не я! Є. Відповів йому Ісус: X Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі Мене відречешся. Є. А він ще більше твердив:

І. Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся я Тебе! Є. І всі так само говорили.

Ісус у Гетсиманії

Є. І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, – то й каже Своїм учням: X Посидьте тут, поки Я помолюся. Є. І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. Потім каже до них: X Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. Є. Пройшовши трохи далі, Він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Його ця година. І мовив: X Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не що Я хочу, а що Ти.

Є. І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: X Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? Чувайте ж , моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе! Є. І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що Йому відказати.

Повернувся Він утретє й каже їм: X Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!

Схоплення Ісуса

Є. І відразу ж, коли Він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями – від первосвящеників, книжників і старших. Його зрадник дав їм знак, кажучи: І. Кого поцілую, Той і є: беріте Його і ведіте обережно. Є. І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: І. Учителю – і поцілував Його. Є. А вони наклали на Нього руки й схопили Його. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.

Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм:

X Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене спіймати. Щодня був Я між вами, навчаючи у храмі, і ви Мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання. Є. Тоді всі, лишивши Його, повтікали. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

Ісус перед Радою

Є. І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі. Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили. Багато бо свідчило неправдиво проти Нього, але свідчення їхні не були згідні. А деякі, підвівшись, так свідчили проти Нього ложно: Н. Ми чули, як Він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. Є. Та й це їх свідчення не було однозгідне. Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: І. Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти Тебе? Є. Та Він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав Його первосвященик і каже Йому: І. Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? X Я є, – Є. відповів Ісус, – X і побачите Сина Чоловічого, який сідитиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних. Є. Отож первосвященик роздер свою одежу й каже:

І. Навіщо нам іще свідків? Ви чули богохульство! Як вам здається? Є. І всі вони присудили, що смерти Він гідний. Тож деякі стали плювати на Нього, закривати Йому лице й били Його по щоках та приказували:

Н. Пророкуй! Є. А й слуги били Його по обличчі.

Відречення Петра

Є. Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже:

І. А й ти був з Ісусом Назарянином. Є. Та він відрікся, кажучи: І. Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Є. Та й вийшов геть на переддвір’я, – а півень і заспівав! Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: І. Цей з їхніх. Є. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: І. Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин. Є. Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі Мене відречешся. Та й заридав гірко.

Ісус перед Пилатом

Є. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь сінедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали Його Пилатові. Пилат спитав Його: І. Ти – цар юдейський? Він же у відповідь мовить йому: X Ти кажеш. Є. А первосвященики багато обвинувачували Його. І знову спитав Його Пилат, кажучи: І. Не відказуєш нічого? Дивись, скільки Тебе винуватять. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

Народ відрікається від Ісуса

Є. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. Пилат же відповів їм, кажучи: І. Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? Є. Знав бо, що первосвященики видали Його через заздрощі. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. Пилат знову заговорив і мовив до них: І. Що ж мені робити з Тим, що ви звете царем юдейським? Є. А ті знову закричали: Н. Розіпни Його! Є. Пилат же сказав до них: І. Що за зло вчинив Він? Є. А вони ще гірше кричали: Н. Розіпни Його!

Є. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розіп’яли.

Висміювання Царя

Є. Вояки повели Його в середину двору, тобто у преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли Його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на Нього та й почали Його вітати: Н. Радуйся, царю юдейський! Є. І били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, поклонялись Йому. Коли ж над ним наглумилися, зняли з Нього багряницю й одягнули Його в Його одежу.

Хресна дорога

Є. Опісля ж повели Його на розп’яття. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест. І привели Його на місце Голгофу, що значить Череп-місце.

Розп’яття

Є. Там давали Йому пити вина, змішаного з міррою, та Він не прийняв. Тоді розіп’яли Його й поділили Його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли вони розіп’яли Його. А був і напис, за що Його засуджено, написаний: цар юдейський. І розіп’яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч від Нього. Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено Його.

Глузування з Ісуса на хресті

Є. І прохожі хулили Його й, киваючи своїми головами, промовляли: Н. Гей, Ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста!

Є. А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Н. Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Є. Та й ті, що були з Ним розіп’яті, зневажали Його.

Смерть Ісуса

Є. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: X Елої, Елої, лама савахтані? – Є. що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув Мене? Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Н. Він, Іллю кличе! Є. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: І. Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!

Є. А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші

Після смерті Ісуса

Є. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Бачивши ж сотник, що стояв проти Нього, що так віддав духа, сказав: І. Чоловік цей справді був Син Божий. Є. Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за Ним ходили й Йому услугували, як був Він у Галилеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим.

Похорон Ісуса

Є. Коли настав уже вечір, – тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою, – Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса, Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; а Йосиф, купивши полотно, зняв Його, обгорнув полотном і поклав Його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де Його покладено.

Слово Господнє

Євангеліє
Мк 15, 1-39 (коротше)

Мука Господа нашого Ісуса Христа 
від святого Марка

Ісус перед Пилатом

   Є. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь сінедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали Його Пилатові. Пилат спитав Його: І. Ти – цар юдейський? Є. Він же у відповідь мовить йому: X Ти кажеш. Є. А первосвященики багато обвинувачували Його. І знову спитав Його Пилат, кажучи: І. Не відказуєш нічого? Дивись, скільки Тебе винуватять. Є. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

Народ відрікається від Ісуса

  Є. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. Пилат же відповів їм, кажучи: І. Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? Є. Знав бо, що первосвященики видали Його через заздрощі. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. Пилат знову заговорив і мовив до них: І. Що ж мені робити з Тим, що ви звете царем юдейським? Є. А ті знову закричали: Н. Розіпни Його! Є. Пилат же сказав до них: І. Що за зло вчинив Він? Є. А вони ще гірше кричали: Н. Розіпни Його! Є. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розіп’яли.

Висміювання Царя

  Є. Вояки повели Його в середину двору, тобто у преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли Його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на Нього та й почали Його вітати: Н. Радуйся, царю юдейський! Є. І били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, поклонялись Йому. Коли ж над ним наглумилися, зняли з Нього багряницю й одягнули Його в Його одежу. 

Хресна дорога

    Є. Опісля ж повели Його на розп’яття. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест.

Розп’яття

    Є. І привели Його на місце Голготу, що значить Череп-місце, та й дали Йому пити вина, змішаного з міррою, та Він не прийняв. Тоді розіп’яли Його й поділили Його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли вони розіп’яли Його. А був і напис, за що Його засуджено, написаний: Цар Юдейський.
    І розіп’яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч від Нього. Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено Його.

Глузування з Ісуса на хресті

    Є. І прохожі хулили Його й, киваючи своїми головами, промовляли: Н. Гей, Ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста! 
Є. А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Н. Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Є. Та й ті, що були з Ним розіп’яті, зневажали Його.

Смерть Ісуса

    Є. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: 
X Елої, Елої, лама савахтані? – Є. що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув Мене? Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Н. Он, Іллю кличе! Є. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: І. Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його! Є. А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. 
Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.

Після смерті Ісуса

     Є. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Бачивши ж сотник, що стояв проти Нього, що так віддав духа, сказав: І. Чоловік цей справді був Син Божий.

   Слово Господнє.
 

 

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: