Кілька запитань кардиналу Йозефу Рацінгеру: з інтерв’ю для італійського щомісячника «30 Giorni»
Ваше Преосвященство, що таке магія?
Використання сил – на перший погляд, таємничих – з метою управління реальністю фізичною та психологічною. Іншими словами, це спроба використати надприродні сили задля власної користі. За допомогою магії людина виходить за межі фізичних сил, досліджених наукою. Вона шукає – і іноді знаходить – шляхи підкорення дійсності за допомогою невідомих сил. У багатьох випадках це обман, однак може бути, що за допомогою ірраціональних засобів можна певним чином підкорити реальність.
Св.Павло на Кипрі публічно називає ворожбита Елімаса «сином диявола». Чи можемо ми, отже, стверджувати напевно, що за магією та світом окультного завжди стоїть диявол?
Так. Я б сказав, що без диявола, який провокує виродження сотвореного не був би можливим світ окультизму та магії. У гру вступає те, що виходить за межі раціональної дійсності та дійсності, визнаної наукою та здоровим глуздом. Отже, нам начебто пропонується майже божественна сила, здатна забезпечити успіх; пропонується досвід, який здається надприродним і часто божественним. Однак, це лише пародія на божественне. Це сили, але сили падіння, які насправді є лише глузуванням з Бога.
Які ж небезпеки чекають на тих, хто займається магією чи окультизмом?
Ця пастка приваблює, принаджуючи досвідом влади, радості, задоволення. Але потім людина потрапляє у диявольські сіті, які з часом стають набагато сильнішими за неї. Людина перестає бути господарем «у своєму домі».
Окультисти відверто не стверджують, що працюють з допомогою диявола. Навпаки, майже всі вони стверджують, що є віруючими та прагнуть робити добро. Використовують ікони, розп’яття…
Глибинна брехня втілюється у брехні наочній. Внутрішньо маг скерований на брехню, отже, для нього стає природнім використання всіх можливих засобів, аби втілити та змусити «працювати» брехню. Тому синкретизм є основним і природним елементом світу магії і окультизму, який, спотворюючи, використовує релігії, і особливо християнські елементи, – чи то як засіб привабити людей, чи то з надією послужитись прихованою силою християнства. Ми це бачимо вже в Діяннях апостолів, коли Симон ворожбит хотів купити силу апостолів (пор.Діяння 8, 18-23).
Кажуть, що існують нешкідливі або «легкі» форми магії чи віщування, як от, гадання по руці, на картах чи складання гороскопу. Чи існує шкала «тяжкості» чи всі форми одного походження, а отже, однаково тяжкі?
Можливо, «легша» форма використання і є, однак і вона є неприпустимою, бо відкриває двері окультному. Якщо ми починаємо рухатись у цьому напрямку, існує небезпека потрапити у глибшу пастку. Ступивши на цей шлях, людина, як правило, дуже швидко і часто неминуче падає. Безперечно існує певна відмінність, але слід пам’ятати, що один щабель з легкістю веде до іншого, бо знаходимось на дуже слизькій царині.
Що б Ви сказали тому, хто ходить і до церкви, і до окультистів, або сам практикує окультизм, вважаючи, що одна річ не обов’язково виключає іншу?
Я б сказав, що для того, аби зрозуміти, що це абсолютно різні речі, людина має глибше увійти у розуміння віри і християнського шляху. Якщо я дослухаюсь до Божого Слова, тримаючись за руку Божу, мною керуватиме любов Христа, я входжу в сопричастя з Церквою, прямуючи разом з Нею дорогою Христа. І зовсім інакше, якщо я починаю входити в контакт з реальністю окультизму. Моделі поведінки від початку абсолютно різні. Зрозуміти їхню відмінність – це виключно рішення людини, це перший крок на шляху віри.
Подумаємо про таїнство хрещення, де ми, з одного боку, говоримо «так» Господу та його закону, а з іншого «ні» – сатані. У давнину люди повертались обличчям на схід, відповідаючи «так» Господу, а потім на захід, кажучи «ні» спокусам диявола. Цей обряд, який виник у часи, коли Церква, як і нині, була в оточенні окультних практик, допомагає зрозуміти несумісність цих двох поведінкових моделей. Нам слід серйозно відновити це подвійне рішення. Моє «так» Христу означає, що я не можу одночасно «служити двом господарям», як каже сам Господь. Отже, якщо я кажу «так» Господу, я не можу одночасно сказати «так» прихованим силам, навпаки: «ні, я не приймаю спокус диявола». І можливо з нагоди відновлення обітниць Хрещення під час Пасхальної вігілії, слід пояснювати вірним, що те, що ми робимо, – не давній символічний обряд, а важливе особисте рішення для нашого сьогоднішнього життя, це конкретний та реальний вчинок.
Чи існує момент, після якого повернення для того, хто віддав своє життя магії, неможливе?
Складно відповісти. Якщо хтось, спотворюючи власний дух та відкриваючись на дію диявола, здійснив те, що Господь називає «гріхом проти Святого Духа», як от відвернення від Бога чи прокляття Святого Духа, то тут, мабуть, відбувається те, що Господь вказує як безповоротний крок. Але ми не можемо судити про це. Маємо завжди говорити: надія на навернення існує. Очевидно, для людини, яка увійшла в цей світ, необхідне радикальне навернення, яке стає чимдалі складнішим, можливим лише за допомогою Святого Духа, до якого волає Спільнота Церкви, прагнучи допомогти цим людям повернутись до Бога. Може бути також потрібним вигнання бісів – екзорцизм. Обряд, важливість якого не повністю усвідомлювалась християнами, але який сьогодні знов набуває великого значення. Адже йдеться про звільнення людей від диявола, що той через контакт з магією заволодів ними.
Ваше Преосвященство, я наведу Вам деякі дані. В Італії служби «телефонних гороскопів» отримують 10 млн. дзвінків щорічно. Крім того, в країні щонайменше 100 тисяч магів і водночас менш ніж 38 тис. католицьких священиків. Що Ви думаєте про це?
Це знак загрози глибинного «оязичнення». Адже це поганство, це виродження релігійного призначення людства. Ця штучна релігія, де, як я зазначив, людина намагається підкорити надприродні сили, є серйозним викликом нашій справі євангелізації. Перед обличчям повернення до поганства необхідно проголошувати Божу силу, що звільняє. Ці практики пропонують звільнення. Пропонують владу, задоволення, обіцяють дати можливість жити «на повну». Насправді ж вони є жахливим рабством, яке може дійсно позбавити людяності. Маємо урок дохристиянських релігій, які створили світ страху. І коли прийшов час християнського проголошення, воно принесло, як ми сказали б сьогодні, не політичне звільнення, а звільнення від влади демонів. Існує лише один Бог, сильніший за все: саме проголошення цієї істини насправді звільнило світ. І навіть сьогодні у різних частинах світу, куди ще не дійшла євангелізація, можна бачити, як страх перед демонами і магами створює клімат остраху і паралічу. Дія неможлива, бо на кожному кроці можна потрапити до рук демона. А нам слід проголошувати звільняючу силу одного Бога, який є Любов’ю, який любить нас, провадить нас і дарує нам справжню свободу, і який з непереможною силою звільняє нас від рабства. Однак, на жаль, цієї істини нині вже нема у нашому менталітеті. Багато людей бачить лише тернистий шлях релігії, лише те, як далеко є від нас Бог, як ми не можемо відчувати його присутність. Вони прагнуть швидкого досвіду та миттєвого задоволення, потрапляючи таким чином у рабство. В цей час глибокої спокуси поганством ми маємо проголошувати Євангеліє у всій його простоті і величі як єдиний шлях справжнього звільнення.
Вимога грошей чи відмова від них може бути критерієм визначення зловмисності або нешкідливості магії?
Якби робота мага була морально правильною, було б справедливо вимагати за неї певну винагороду. Однак, оскільки саме заняття магією передбачає брехню та спотворення дійсності, присутність грошей служить тільки продовженню брехні. Духовні речі не продаються, справжній духовний досвід, той, який мені дарує Христос, я можу отримати лиш через власне навернення, через власний духовний «вихід».
Серед різних відгалужень Нью Ейдж є так звана альтернативна медицина, в якій важливе місце займає біотерапія. Дехто стверджує, що має в руках «потік енергії», який може вилікувати хворих, і прирівнює це до дару зцілення…
Дар зцілення, в першу чергу, проявляється у повній відсутності магічних елементів та реалізується у молитовному дусі. Зцілення, здійснені Господом та за його наказом апостолами, – це прояв молитви. Тут не використовуються засоби та інструменти, далекі від віри та релігії. Дар, на відміну від «потоків» і здібностей, підкоряється Божій істині та силі й не потребує інших складових. Усе ж інше є проявом страшного потойбічного світу, що довгий час переховувався, але нині знов виходить на світло.
За виданням 30 Giorni (Італія), березень 1999 р.
(скорочений переклад «КВ»)
фінансово.
Щиро дякуємо!
