Дайджест

Ecclesia Munkacsien latinorum

11 Вересня 2009, 00:10 1889 Католицький Вісник
majnek_herb

Засновником церковних структур латинського обряду в Угорщині, до якої історично належала сучасна територія Мукачівської дієцезії латинського обряду, вважають Анастаза-Астріка, архієпископа Калочської, а пізніше Естергомської дієцезії. Католицьку Церкву на цих землях він заснував за дорученням Папи та св. короля Стефана. Вона складалася з семи великих дієцезій. Так само було і з Трансільванською дієцезією, заснованою 1009 р., що містила у собі сучасне Закарпаття аж до початку ХІV сторіччя…

ХІ ст. залишило мало відомостей про життя християн на Закарпатті. З романських церков визначною була ужгородсько-горянська ротонда. Парафії діяли в Бобовому, Ардієві, Дідовому, Зміївці, Іванівці, Великій Бігані, Сюрте, Чорнотисові, Виноградові. Від 1346 р. Закарпаття увійшло до Егерської дієцезії. Почалося будівництво святинь у містах і селах. Архівні документи Ватикану згадують більше 50-ти закарпатських храмів того часу.

 

Церква пізнається за єпископами

9 серпня 1804 р. Пій VII затвердив Сату-Марську дієцезію, що охоплювала Сату-Марську, Мараморошську, Угочанську та Унгську області. Духовний розвиток дієцезії відображають дії її єпископів. До кінця І Світової Війни першим її очолив владика Іштван Фішер (1804-1807) – організатор навчання, засновник єпископського ліцею, католицької гімназії та семінарії. Наступним владикою був Петро Клобушицький (1807-1821), декан-парох унгський. Він поділив дієцезію на деканати. Відкриваючи гуртожитки для гімназистів, владика Петро заохочував до науки селян. Після наполеонівських війн настав голод, і першочерговим завданням для владики було запровадження т.зв. центрів милосердя.

Наступником владики Клобушицького був Преосвященний Флоріан Ковач (1821-1825). Його діяльності завадило слабке здоров’я. Єпископ Янош Гам (1827-1857) керував дієцезією впродовж 30 років. Він сформував місцеву Церкву, добре вплинув на життя краю. Його Преосвященство Мігаль Гааш (1858-1866) розвивав освіту, видавав газети та книги, заснував педагогічні курси, будинки по догляду за хворими та сиротинці. За його керування єзуїти повернулися до своїх монастирів. 

Владика Ласло Біро (1866-1872) колись був співробітником Преосвященного Яноша Гама. Він також опікувався бідними, сиротами, старшими людьми, допомагав студентам. Владика Шглаух Лерінц (1873-1877), доктор теології, заснував бібліотеки духовної літератури в кожній парафії, започаткував та контролював шкільництво в кожному закарпатському селі. Його наступник, Дьюла Месленьі (1877-1905), розвивав мирянські товариства та культурне життя краю.

Через зміну кордонів його наступнику, доктору теології Тібору Бороміссо (1906-1928), було важко керувати дієцезією. Але він зміг розвинути харитативну та соціальну діяльність Церкви на Закарпатті, пожвавити духовне життя вірних.

 

Відгриміла І Світова…

Після укладення Тріанонського мирного договору дієцезію поділили. Владика Тібор прагнув налагодити відносини між своєю дієцезією та Румунією. Його влада поширилася і на дієцезії Чехословаччини, тож було встановлено Ужгородську Апостольську адміністрацію. Наперекір кордонам владика добре керував угорською та закарпатською територіями. 1917 р. вступив у силу Кодекс канонічного права, і 1926 р. єпископ склав Статут Сату-Марської дієцезії. 9 липня 1928 р. він помер після довгих страждань. Капітула обрала вікарієм о. Іштвана Сабова.

Тим часом 7 липня 1929 р. Святий Престол уклав конкордат з Румунією. З позиції представників Католицької Церкви в Угорщині (Трансільванії), він містив суперечності: Сату-марський ординарій втрачав владу над угорською частиною дієцезії і чехословацьким Закарпаттям, хоча до цього він здійснював їх духовну опіку через зовнішніх вікаріїв.

Незважаючи на кордони, Церква і надалі продовжувала сату-марську правову практику. 1930 р. Закарпаття утворило Апостольську адміністрацію з центром в Ужгороді, її адміністратором став о.Ференц Свобода. За І Віденською угодою від осені 1938 р. було впорядковано церковне правління на чехословацьких землях, які населяли угорці (Felvidek), і на тих землях, що повернулися до Угорщини. Святий Престол об’єднав парафії Сату-Марської дієцезії, які знову потрапили з Закарпаття до Угорщини, з Меркською Апостольською адміністратурою Угорщини. Відповідно до булли Святого Престолу від 19 липня 1939 р., нею керував Кошицький єпископ Іштван Модорас. Тут кордони знову змінилися. За ІІ Віденською угодою (30 серпня 1940 р.) велика частина Партіума і північна Трансільваня знову повернулися до Угорщини.

23 липня 1940 р. Святий Престол призначив єпископом Сату-Марсько-Орадейської дієцезії о.П.Напгольц Пала SJ, який цього не прийняв. Дієцезію доручили владиці Арону Мартону. Пізніше, впродовж 2,5 років єпископа не було. 17 травня 1942 р. отець-доктор Янош Шеффлер очолив Сату-Марську дієцезію (включно з Закарпаттям) як дієцезіальний єпископ, а Орадейську дієцезію – як Апостольський Адміністратор.

Після ІІ Віденської угоди ці дієцезії інтегрувалися в Угорщині, Закарпаття знову приєдналося до Сату-Марської дієцезії. Єпископ Янош Шеффлер був для своїх віруючих пастирем і утішителем, він також відвідував і вже від’єднанні території дієцезії. Йшла війна, і владика підтримував своїх священиків та вірних, часто навідував Закарпаття, а перед закінченням війни востаннє відвідав цілу дієцезію. За домовленістю зі Святим Престолом владика Янош всюди намітив потрібні кроки. На Закарпатті він призначив наступного генерального вікарія на випадок, якщо буде складно тримати зв’язок з єпископом, або якщо чинного вікарія заарештують.

 

За «совєтів»

Радянська армія прийшла на Закарпаття 1944 р. Духовний провід краю з єпископського центру став неможливим. Владика Шеффлер призначив єпископським вікарієм берегівського архідекана о.Ференца Пастора, також вікаріями оо.Берната Буяло та Єнея Сегеді, якщо о.Ференцу перешкодять. За Паризькою мирною угодою (10 лютого 1947 р.) Сату-Марську дієцезію поділили на 4 частини. У Чехословаччині залишилося 13 парафій, в Угорщині – 27, на Закарпатті – 40, в Румунії – 55.

Радянський терор не минув Закарпаття – пастирів засуджували як зрадників вітчизни та бунтівників, опікуватися Церквою в такій небезпеці було складно. Священики виконували обов’язки в дусі вчення Христа як могли. Навіть записи у метричні книги можна було внести лише таємно. Заборонили набір семінаристів. Дозволялося лише проводити Служби Божі та похорони…

1956 р. влада призначила вікаріями ужгородських парохів Яноша Мейсароша та отця-доктора Тібора Заводніка. Цього ж року з концтаборів повернулися священики, зокрема архідекан о.Бернат Буяло. Він прийняв керівництво дієцезією, але швидко відмовився від нього через поганий стан здоров’я. Вікарієм призначили паланківського пароха Єнея Сегеді – влада його не затвердила на посаді. Та все ж слово о. Єнея для дієцезії було вирішальним аж до його смерті, а він дожив до 86 років.

1985 р., після смерті о. Тібора Заводніка, священики обрали вікарієм Йожефа Галамбоша з Хуста, але у грудні він помер. Його наступником став о. Йожеф Чаті. Похилий вік не заважав йому об’єднувати пастирів Закарпаття, використовуючи всі нагоди для спільних зустрічей. Більшу частину вказівок він давав усно, наголошуючи на молитовному житті, катехизуванні та душпастирстві. Тоді священика призначали на парафію лише за дозволом влади. Політичний гніт не дозволяв вікаріям видавати загальні для дієцезії розпорядження. Найбільш карали за катехизацію дітей.

Весною 1989 р. позитивні зміни сталися по приїзді на Закарпаття архієпископа Естергомського кардинала Ласло Пашкаї. Уряд дозволив, щоб тут служили угорські священики. А 1 листопада 1990 р. прибули монахи зі сучасної Словаччини.

 

Відродження

28 березня 1992 р. Святий Престол призначив Апостольського Нунція в Україні архієпископа Антоніо Франко ординарієм Римо-Католицької Церкви на Закарпатті. Він прибув до Мукачевого і 13 серпня затвердив призначення о.Йожефа Чаті генеральним вікарієм.

У березні 1993 р., по смерті о.Йожефа, архієпископ Франко, вислухавши місцевих священиків, призначив генеральним вікарієм о.Лайоша Гудру з Солотвина та створив раду священиків і вікаріїв відповідно до мовних територій. 26 червня 1993 р., вперше за 46 років, закарпатець Шандор Поп став священиком.

За рішенням Святого Престолу 14 серпня 1993 р. була утворена Апостольська адміністратура Закарпаття. Апостольським адміністратором став Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко. Його Преосвященству було важко керувати Адміністратурою з Києва. Він зустрічався зі священиками на Різдво та Пасху, церковні справи йому допомагав вирішувати генеральний вікарій – о. Лайош Гудра.

9 грудня 1995 р. Йоан Павло ІІ призначив єпископом-помічником Апостольської Адміністратури Закарпаття керівника виноградівської францисканської місії – о.Антала Майнека OFM. Після смерті о.Лайоша Гудри, (+17 грудня 1995 р.), він став генеральним вікарієм.

6 січня 1996 р. в Римі Папа урочисто висвятив о.Антала на єпископа. Апостольський Нунцій надав йому всі права на керівництво душпастирством, окрім священицьких свячень та кінцевих рішень в цій царині. 7 жовтня 1997 р. владика Антал Майнек очолив Апостольську адміністратуру Закарпаття.

Церковне життя прогресує. Від 1998 р. в Кафедральному соборі св.Мартина щороку відбуваються священицькі свячення. Нові храми збудовано в селах Ключарки, Мужієво, Забрідь, Четово. В Ужгороді постали святині у районах Радванка та Боздош. 27 березня 2002 р. було проголошено, що «Папа Йоан Павло ІІ утворив на території Апостольської Адміністратури Закарпаття Мукачівську дієцезію РКЦ в Україні», призначивши першим єпископом Мукачівським владику Антала Майнека.

 

muk_diecezja

Релігійна мапа Мукачівської дієцезії РКЦ

 

Довідка «КВ»

majnek

Владика Антал Майнек ОFМ, єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні

Народився 18 листопада 1951 р. у Будапешті (Угорщина). Закінчив державну гімназію в Сент-Ендре, пізніше – Будапештський університет з дипломом інженера-електроніка.

1977 р. – вступив до Ордену Братів Менших (францисканців), здобув теологічну (Теологічний інститут в Будапешті) та (одночасно) інженерно-педагогічну освіту. 17.04.1982 р. – висвячений на священика у Будапешті.

1982-1989 рр. – викладав електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре.

1989 р. – з двома братами з Ордену прибув на місії до угорськомовних вірних Римо-Католицької Церкви Радянського Закарпаття у Виноградів, пізніше обслуговував п’ять церковних громад у Хустському та Тячівському р-нах.

1995 р. – єпископ-помічник Апостольської адміністратури Закарпаття (номінація). 06.01.1996 р. – єпископські свячення (Рим).

07.10.1997 р. – Апостольський адміністратор Закарпаття.

27.03.2002 – єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії.

27.09.2002 – введення на Мукачівську кафедру.

В Конференції єпископату України латинського обряду Його Преосвященство очолює комісію екології та туризму.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Антал Майнек
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity