Люблю переглядати стрічки, які відносять глядача трішки далі, ніж завтра. Та на трішки довше залишаються у пам’яті, ніж день. Хоча б для прикладу кінострічка «Бенкет Бабетти».
Сюжет фільму згадує про часи Громадянської війни у Франції, рік 1871. Молода француженка Бабетт, після втрати чоловіка та сина втекла до данського села, де знаходить притулок у домі двох сестер. Працює кільканадцять років поспіль, виконуючи працю служебниці. Куховарить, служить іншим, притримуючись місцевих звичаїв. Сестри живуть за пуританським стилем лютеранської Церкви, який прищепив їм суворий отець-пастор.
Одного дня Бабетт виграла у лотерею 10 тис. франків, яку ще перед війною викупив її старий приятель з Франції. Здавалось би, тепер для Бабетт відкрита дорога на Батьківщину. В цьому переконані також дві сестри, які дали притулок вдові. Натомість, Бабетт приходить до сестер з одним єдиним проханням, аби дозволили їй приготувати бенкет у річницю смерті їхнього батька, шанованого у всій околиці. Сестри дають згоду, але у серці залишаються побоювання. Тривожні сни не дають спокою одній з сестер. Страх перед чимось незнаним та новим паралізує усю їхню спільноту. Свою недовіру вірні демонструють під час вишуканого французького бенкету. Мовчки коштують незнані їм потрави, аби не згрішити та не заплямувати ім’я великого пастора. Учта відбувається у французькому стилі – вишуканий смак, гармонія та елегантність потрав і напоїв. Їхні емоції стримані та заковані у традиціях їхнього віросповідання. Натомість, Бабетт порається на кухні увесь час, вкладаючи у свою роботу серце та вміння готувати. Вона щаслива від роботи, яку любить. Її покірність вразила мене найбільше. Після шикарного обіду, гості розходяться. Задоволення видно у очах, натомість на устах залишається мовчання, яке присягли. Ніхто не наважується задати питання: хто є тим майстром вишуканих потрав?
Мої роздуми над фільмом досі тривають. Стільки паралелей з фарисейським та справжнім християнством, якщо так можна окреслити. Це чудовий приклад, як можна піддатись традиціям без живої віри. Віра може звестись лише до обрядів та правил, які спотворюють усю правду про спільноту християн. Приклад двох сестер та усієї церковної спільноти данського села показав, що страх та гордість перед чимось новим може притьмарити усю красу християнського життя. Баббет віддає останні гроші, аби ще раз продемонструвати свої кулінарські вміння. Найцікавіше, що вона не чекає оплесків, лише служить в найкращий спосіб.
_________________________________________________________
УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
