Вул. Гоголя – Тещин міст – Приморський бульвар – Думська площа – Театральна площа – вул. Дерибасівська – Соборна площа… Це традиційний маршрут одеських молодят і парадів наречених. Весільна біганина, дружки та дружби, гості, фото- й відеозйомка – а що потім? Потім починається звичайне буденне життя, і такий сценарій влаштовує далеко не всіх. От, наприклад, дівчат, які прагнуть «вийти заміж за іноземця».
Вочевидь, мультикультурність портового міста, яким захоплювався ще Марк Твен, не підлягає сумнівам. Саме ця мультикультурність народжує багато можливостей «вийти заміж за іноземця». «Шлюб за оголошенням» як плід листування та/або спілкування в Інтернеті вже давно нікого не дивує. Зрештою, в ньому немає нічого поганого – за умови того, що такий союз справді існує.
Добровільно і без жодного примусу…
…так мало би лунати формулювання для майбутніх молодят щодо створення сім’ї. Нерідко ж буває, що в ролі примусу і злої волі виступає власне «я», яке вимагає терміново змінити життя й забути невдачі українських шлюбних (і нешлюбних) пригод – і наша юна (або не дуже) красуня вже біжить писати листа в агентство, що спеціалізується на красенях, але закордонних. Цікаво, чи який-небудь дон Педро замислюється на тим, що коли б він не мав вілли, трьох кадилаків та невеличкого заводу (ще, правда, була десь там колись дружина й трійко діток, але це ж «несуттєво», правда?), то він навряд чи дізнався б, яка красуня і розумниця Марія/Софія/Наталія (пардон, вже Мері/Софі/Наталі) живе десь на Одещині/Донеччині або в Криму… Головних намірів у такому випадку два: або заміжжя як таке, або вирватися з рідної хати, що вже стала затісною, та податися світ за очі в комфортне і «нове життя». Засобом для цього часто є укладення шлюбу, бажано з іноземцем. Про шлюб у первісному значенні цього слова ми не говоримо. Скоріш про взаємовигідний (наразі) контракт.
У здоров’ї і в хворобі, в добрій і злій долі
«Я для нього – домогосподарка!», «Машини були не його, а службові (ото ж вигадав у шефа в гаражі фото зробити, клятий!), а дім взагалі взяв у кредит, і тепер змушує мене працювати!!!», «Мамо, він же продовжує спілкуватися з першою дружиною, аліменти на трьох дітей = півзарплати…», «Тату, заберіть мене звідси, він вже до Росії за другою дружиною поїхав!..» – часто після весілля дони та містери перетворюються на таких само бідних і простих чоловіків, від яких утікали наші красуні. І розбиваються «рожеві окуляри» на ніжних личках молодих дружин. Якщо «молодий» раптом втрачає роботу, то українська красуня раптово почуває себе зрадженою, покинутою напризволяще в чужій країні, такою самотньою… І починає шукати щастя деінде, бо він її, бачите, ошукав. Причини вимагання визнати шлюб недійсним однакові: «укрив, приховав», «не розуміла, не думала», «виходила заміж, тільки щоб виїхати…» В принципі, нічого дивного, якщо у каталогах деяких шлюбних агенцій від початку при виборі першої, другої… надцятої кандидатури на руку і серце є формулювання «покласти у кошик». Такий собі шлюбний супермаркет. Тільки от чи якісний буде товар під дорогою обгорткою?
А як щодо потомства?
Прийняти і (по-католицькому) виховати потомство – запорука церковного шлюбу (для католика). Якщо прийняти це формулювання без того, що в дужках, – вийде така собі «загальна родинна засада». Тільки от із потомством можуть бути проблеми. Якщо наша фрау-мадам раптом захоче покинути чоловіка, забрати дитину і повернутися на історичну батьківщину, то ще не факт, що люблячий тато дозволить їй це зробити. А місцевий суд у 90% випадків стане на його сторону. А причин для того, щоб утікати до дому, може бути багато: набридне, наприклад, почуватися людиною ІІ сорту, «обслуживать, обожать и молчать в тряпочку» (оригінальна цитата з шлюбного агентства), або щоразу слухати: «Якби не я, на якій панелі ти б зараз була, наречена з каталогу? Ти ж тільки через гроші за мене пішла!» До речі, наші дівчата часто «ловляться» і на те, що у половини закордонних багатих та красивих стоїть статус «католик», «християнин» – на жаль, це лише статус у більш ніж половині випадків.
Отже, чи варто присягатись у «любові, вірності й подружній повазі» красеню-іноземцю? Напевно, тільки в тому разі, якщо всі ці речі справді ІСНУЮТЬ. А в цьому хай «допоможе Господь, Всемогутній Бог, у Трійці Єдиний, і Всі Святі…»
Примітка: у статті використано цитати з офіційного тексту «Обрядів таїнства шлюбу», Україна, Київ, 2000 р.Б.
фінансово.
Щиро дякуємо!
