Новини

«Подих Життя» – фестиваль для молоді та нове життя для парафії

09 Серпня 2010, 13:18 3497 Юлія Завадська

Молодіжний фестиваль «Подих Життя» закінчився сьогодні, 9 серпня, у Тиврові (Вінницька обл.) У ньому взяло участь близько 100 молодих людей з України та Польщі.

Протягом шести днів, з 4 по 9 серпня, католицька молодь жила у наметах біля майже повністю зруйнованого храму та монастиря, який почали відновлювати. У майбутньому в Тиврові планують створити молодіжний центр.

Фестиваль підготували Місіонери Облати Непорочної Марії разом з молоддю ОМІ.


«Атмосфера фестивалю твориться учасниками, – розповів CREDO настоятель парафії Архангела Михаїла у Тиврові о. Рафал Стжижевскі ОМІ, – Молодь сама виступила ініціатором заходу. Вони хочуть євангелізувати, служити Богу та збиратися разом. Програму та правила фестивалю ми узгоджували з молоддю. Вони виконали більшість роботи, пов’язаною з фестивалем. І якщо з кожним роком «Подих Життя» ставатиме кращим, то це буде заслуга молоді. Молодь має велике відчуття відповідальності. Наприклад, Едік Куніцький та Ігор Кожевніков втратили тут півроку свого життя. Вони зранку до ночі працювали. Спочатку жили у парафіян. А пізніше – спали тут на матрацах. От, наприклад, якби сказати комусь: «Давайте покидайте свою роботу і приїжджайте сюди, до Тиврова, на півроку?» Це не так просто. А вони зробили це. Без молоді було би неможливо усе організувати. Під час підготовки постійно з’являлись якісь нові проблеми. Ми не знали, чи встигнемо провести воду, чи встигнемо усе облаштувати. За два тижні до фестивалю я дзвонив до настоятеля Делегатури і казав, що, мабуть, доведеться усе відмінити, бо не встигаємо. А він мені сказав, що якщо є молодь, якщо вони хочуть і готові допомагати, то потрібно робити.»

Головна мета цього заходу – євангелізація та об’єднання католицької молоді для молитви, переживання Євхаристії, ділення Словом Божим та спільного часопроводження!

Щодня молоді католики слухали конференції, що базувались на головній тему зустрічі «Куди йдеш?», ділились своїми переживаннями, роздумами та досвідом у групах, брали участь у Службі Божій. Кожного дня до Тиврова приїжджали священики з різних парафій, щоб проголосити конференцію та проповідь під час Меси. А у неділю, 8 серпня, Службу Божу очолив єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський.

На думку молоді, яка брала активну участь в організації фестивалю, про Бога можна розповісти не тільки за допомогою катехези та конференції, але також під час танців, навчання гри на музичних інструментах, концертів. Тому під час фестивалю у програмі було виділено досить часу на активний відпочинок. Кожен вибирав собі заняття до смаку. Проводились курси з гри на барабанах, учасники яких пізніше грали під час Служби Божої. З іншого боку будинку в цей час вчились танцювати. Також була можливість покупатись на річці. Увечері відбувались концерти та фаєр-шоу.

Зранку до пізньої ночі була можливість помолитися в тиші перед Пресвятими Дарами. У капличці постійно чергували священики на випадок, якщо комусь буде потрібна сповідь чи духовна розмова.

Усі мешканці наметового містечка виконували правила, встановлені молоддю: хлопці та дівчата сплять окремо, тютюн та алкоголь заборонені, усі підтримують чистоту та після півночі зберігають тишу. Невиконання правил прирівнювалось до виключення з фестивалю. Проте любителі пізно лягати мали можливість з іншого боку монастиря провадити довгі розмови біля вогнища до пізньої ночі, також у будинку влаштовувались покази фільмів.

Під час фестивалю виступали християнські гурти, зокрема, Effata, Сіон, Левіти та нещодавно сформований гурт молоді ОМІ.

Храм до фестивалю почали готувати ще з осені. За радянських часів у ньому знаходилась фабрика, на якій виготовляли пластмасу. Від колись відомого духовного центру сьогодні залишились лише стіни. Молодь приїжджала на кілька днів і допомагала привести будинок у стан хоч трохи придатний до життя. Зараз до монастиря проведено комунікації, вивезено сміття та облаштовано на подвір’ї місце для наметового містечка.

У підготовку фестивалю Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії вклало серйозні кошти. Уся сума не розголошується. Але варто порахувати тільки вивезення сміття, яке обійшлось приблизно у 12 тисяч гривень, купівлю кількох наметів за 5 тисяч гривень кожен, та великого намету, у якому відбувались конференції і Служби Божі, за майже 55 тисяч гривень, а ще – проведення водопостачання, ремонт тощо.


«Робота з молоддю – це одна з наших харизм, – розповів настоятель Делегатури Місіонерів Облатів Непорочної Марії о. Радослав Змітровіч ОМІ, – наш засновник займався молоддю. Сьогодні облати у всьому світі працюють з молоддю. Існують великі молодіжні центри у всьому світі, наприклад в італійському Маріно. Там народилося сто покликань до ордену. Нашого згромадження в Італії практично би не було, якби не цей центр та прагнення кількох облатів і молоді радикально жити Євангелієм. Сьогодні у Церкві є криза, багато труднощів. В Італії протягом 20 років не було жодного покликання до нашого ордену, а нове покоління молодих священиків – усі з душпастирства облатів з молоддю. Також дівчата захотіли жити згідно нашої харизми, тому створили жіночий орден. Можливо, і звідси будуть нові покликання.» Також о. Радослав додав, що такі фестивалі можуть бути місцем, де молоді люди знайомляться, а в майбутньому творять християнські родини. До речі, за словами настоятеля парафії у Тиврові, у майбутньому планується на території монастиря святкувати весілля.


Едуард Куніцький вклав у підготовку фестивалю увесь свій час та сили.

«Ми сюди приїхали у квітні і почали одразу працювати не тільки на фестиваль, але на той молодіжний центр, який, сподіваюсь, у швидкому майбутньому тут буде. Прибирали територію, наверху розбивали стіни, викидали стару підлогу, вивезли близько 150 машин сміття.

Крім фізичної роботи, займались організацією фестивалю: думали над програмою, шукали та запрошували гурти, рекламували в інтернеті. В ідеалі, ми цю справу бачили трохи інакше. Були моменти, коли взагалі не знали, чи захід відбудеться. Але зараз, коли все вдалось, можна сказати, що добре вийшло. Критичні зауваження є тільки до такої нашої українсько-польської традиції: все в останній день.

Людина повинна себе реалізовувати: бути на своєму місці та бачити, що вона приносить користь. Раніше на роботі я бачив тільки фінансову користь, більш-менш добру, але я не бачив тієї користі, яка насправді потрібна. Зараз, наприклад, Ігор, я, інші молоді люди, які тут допомагали, бачимо, що приносимо якусь користь. Мені подобається те, що я роблю.

Молодь може багато робити для Церкви. Можна продовжувати жити світським життям, але трохи часу присвячувати для того, щоб приїхати сюди до Тиврова, пожити, попрацювати. В ідеалі добре було би мати свої власні фірми та жертвувати гроші на відбудову центру, можна шукати українських спонсорів, бо наразі більшість спонсорів – іноземці.

Хотілося би, щоб молодь була більш свідома та відповідальна, щоб більше творилася спільнота, і щоб між людьми була щирість і готовність співпрацювати. Це теж непросто. Щоб співпрацювати потрібно вчитися, молитися, інколи мовчати, інколи терпіти, а інколи сказати. Потрібна мудрість. Хотілося б творити спільноту, яка була би надалі разом і могла щось робити.

Вважаю, що це дуже важлива і потрібна справа для України та усього світу. Адже чим більше відбуватиметься таких християнських фестивалів, де люди зможуть спілкуватись один з одним та Богом, тим буде краще. Їдучи сюди, я давав відповідь на конкретне запитання: «Що ти можеш зробити і що ти зробив?» Я вирішив, що можу приїхати і таким чином допомогти, працюючи тут. Так зробив не тільки я, пізніше й інша молодь приїздила, щоб допомогти. Фестивалю могло і не бути, до останніх днів була якась неготовність. Дехто навіть казав, що якби молодь цього року не почала займатись цією справою, то все могло б затягнутись надовго. Не було б фестивалю – не вдалось би хоч трохи оновити парафію. Ця руїна простояла 20 років уже у власності парафії, знаємо що не все так легко… Нарешті є постійні священники, які тут житимуть та працюватимуть. Благословення єпископа – це гарний початок для відродження парафії. За що дякуємо Богу!»

За словами о. Рафала, завдяки молоді збільшується також активність місцевих парафіян: «Для місцевих мешканців та парафіян активність молоді – це велике свідчення. Бо вони приїжджають за свої власні гроші, спеціально беруть відпустки на роботі для того, щоб тут щось зробити, допомогти. Парафія розвивається разом з центром молоді. Адже ми тут починаємо з нуля, нічого не маємо, навіть нормальних орнатів (літургійний одяг священика під час Меси – ред) і парафіяни це бачать. Коли люди бачать, що є для кого все це робити, то допомагають: і власною працею, і пожертвою. Приміром, коли ми ще не провели сюди нормальну електроенергію, у нас постійно вибивало світло. Православний сусід через дорогу кинув нам кабель від свого лічильника, щоб ми змогли нормально працювати.»

Серед учасників фестивалю не знайшлося незадоволених. Деякі з них поділились з CREDO своїми враженнями.


Максим Постоногов, м. Славута:

«Спочатку я не збирався сюди їхати, бо рок-музику не дуже люблю, а тут анонсувалися барабани, концерти, танці, тому я подумав, що це буде музичний фестиваль. Але, коли отці сказали, що будуть конференції та зустрічі в групах, поїхав, і не шкодую. Тут я знайшов відповіді на багато своїх запитань. Найбільше мене вразила конференція о. Дієго Саєс-Мартіна ОМІ з Іспанії під час якої він сказав, що Бог має бути в центрі життя, бо часто Він є, але десь збоку. Найбільше благодать стікала під час адорації. Одного разу приходив до каплиці і слова молитви прямо лились з мене, а іншого – просто не було чого сказати, тоді я просто перебував у Божій присутності.»


Ірина Братюк, Шаргород:

«Найбільше мене вразило, що сама молодь готує цей фестиваль, не стільки отці переживають, як молодь прагне щось зробити. Зазвичай цим всім займаються священики.

Також мені на цьому фестивалі подобається те, що ми маємо різні заняття. Ми вчимося грі і на гітарі, і на барабанах, і танців, і театру. А ще мені подобається, що вся молодь є такою відкритою. Тут, за спільними вечерями, молитвами, репетиціями ми за цих кілька днів стали такими рідними, що нам буде дуже важко прощатися. Священики теж дуже відкриті, завжди в каплиці є отець, з яким можна порозмовляти.»


Ян Куделка, Катовіце (Польща):

«П’ять років тому я вперше приїхав до України. Це був початок моєї глибокої симпатії до країни, до людей, до молоді з облатських парафій, з якою я познайомився та подружився. Цього разу я приїхав до України волонтером, а також на фестиваль. Це надзвичайний час, коли Бог дає так багато благодатей. Тут ми живемо у спільноті, разом молимося, спілкуємося. Це час також фізичного та духовного відпочинку. Після фестивалю наша група з Польщі поїде допомагати у парафії до Чернігова та Кривого Рогу.»

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity