Мандри

Дорогою до Єрусалима – 3

10 Січня 2011, 19:48 2078 Христина Рудницька

Пригоди Анатолія, Марії та Христини під час паломництва до Святої Землі

(Продовження. Читайте також початок та другу частину розповіді)

Не дуже сонячна Болгарія

Останні 10 кілометрів Румунії – і ми перетнули кордон з Болгарією. Цікаво, що в Болгарії все пишуть кирилицею, і коли читаєш, можна щось зрозуміти, але коли вони починають говорити – нічого не второпати. Зате дуже смішна мова. Наприклад, продавець болгарською буде «продавачка», штовхни двері – «дряпні», копійки – «статінки», з’їж – «хапні»… та інше. Ми вже подумали, що хтось жартував, коли вигадував болгарську.

Болгарія виявилась гостиннішою за Румунію. Дорогою ми знайшли мигдалеві дерева та набрали багато горіхів. А потім, як маленькі мавпочки, трощили їх камінцями та їли.

З пригодами ми дісталися до Варни, де про нас вже знав капуцин брат Яцек.

Болгарія почастувала нас смачнючим виноградом

Ми зупинились у брата Яцка в храмі, а точніше в будівлі, що раніше стояла біля храму. Храм розвалили ще в радянські часи. У цьому будинку жив священик, сестри-монахині, сім’я, безпритульні люди та ми. Але атмосфера була приємна. Сам брат Яцек казав, що відверто дивується тому, як цей будинок функціонує.

Господь продовжував дбати про нас. Я забула взяти в паломництво дощову куртку і весь цей час страждала від дощів. Але добрий хлопець Крістьо, що мешкав в тому ж будинку, подарував мені чудову дощову куртку. Погостювавши у Варні, ми вирушили далі.

Болгарія не радувала нас сонцем, а тільки вітром та дощами. Зате ця країна почастувала нас смачнючим виноградом, яким ми об’їлись до «не хочу». Це саме був кінець сезону, врожай винограду вже зібрали з полів. Але якось випадково ми зупинилися біля виноградного поля. Анатолій з цікавості пішов подивитись… і знайшов залишки винограду, такого смачного та солодкого! Я в житті такого не їла! Так ми зрозуміли, що варто звертати увагу на виноградники біля доріг. Винограду наїлись на рік вперед. Так і їли в дорозі, що Бог пошле.

По різному ми дісталися до Сонячного берега. Однією з цікавинок тієї місцини є півострів Нессебр, де збереглось багато пам’яток архітектури. Ми незвично виглядали з рюкзаками, в брудних чоботах та шкарпетках на тлі охайних туристів, які прогулювалися вузькими вуличками Нессебру. Але нам було байдуже – ми отримували радість від того, що бачили, знайомилися з людьми. Піклування Бога відчувалось всюди, коли ми не могли знайти місце для намету – і потім знаходили. Коли не було що їсти – і нас або пригощали, або ми самі по дорозі знаходили. Так ми і йшли, щохвилини не знаючи, що нас чекає далі.

Наступним місцем, де нас чекав капуцин бр. Марек, було інше курортне містечко – Бургас. Ми дісталися туди днем раніше і виявилось, що брат в той момент був за 400 км від Бургасу. По телефону він просив нас почекати, і хотів заради нас приїхати до Бургасу. Весь день ми тинялись під дощем. Нарешті десь опівночі приїхав брат Марек. Цікавий веселий чоловік, який залишив зібрання братів-монахів і приїхав спеціально, щоб познайомитись з нами. Ми порозмовляли, він залишив нам ключі та знову поїхав на своє зібрання. Уперше за два тижні ми мали можливість випрати наші речі, які вже відверто смерділи.

Не дивлячись на дощ, який лив то сильніше, то тихіше, потрібно було йти. До Туреччини вже було недалеко. Останнім місцем, де можна було зупинитися, було невеличке село Малко Тарново, розташоване майже на самому кордоні. Там виявилось, що нас чекають у старовинному двоповерховому будинку. Колись цей будинок якогось графа майже розвалився, коли його викупив греко-католицький священик і зробив там недільну школу для діток. Пані Кірка, жіночка похилого віку, яка нас зустріла, дуже люб’язно показала нам церкву і залишила цілий будинок для нас самих. Старовинний дерев’яний будинок, повний антикваріату, старих різьблених меблів та портретів, складав неймовірне враження. Там ми знову застрягли на 2 дні через дощі. Але згодом дізналися, що це було не даремно.

І знову невипадкові випадковості

Цікаво, що все, що відбувалося з нами, навіть, на перший погляд, не дуже приємні речі, наприклад, сильний дощ, траплялися тільки на краще. «Завдяки» дощу у Бургасі, ми застрягли на один день довше. Через це «випадково» зустріли знайому в он-лайн, яка мала знайомого на Кіпрі. Тоді ми ще не знали, як дістанемось Кіпру та виїдемо з нього. Новий знайомий Джамаль з Кіпру погодився допомоги вирішити питання виїзду з острова. Випадково у Варні Анатолій зустрів знайомого священика, який люб’язно дозволив нам зупинитися у нього вдома в Малко Тарново, що на кордоні з Туреччиною. Якби ми не залишились через дощ на один день в Малко Тарново, то потрапили б у сильний буревій в Стамбулі. Але про це все ми дізнавались потім і розуміли, що Господь веде нас та оберігає. Згодом ми зрозуміли, що набридливий дощ всю цю дорогу насправді був для нас благословенням.


Далі буде

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity