Читання РКЦ

Літургійні читання на ІІІ Неділю Великого Посту, рік А (РКЦ)

22 Березня 2011, 23:43 595

Римо-католицький календар

ІІІ Неділя Великого Посту, рік А

Перше читання
Вих 17, 3-7

Читання з Книги Вихід

Тими днями народ страждав від нестачі води то й нарікав на Мойсея словами: «Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас, і дітей наших, і скот наш?» Заголосив Мойсей до Господа: «Що діяти мені з цими людьми? Ще трохи, і укаменують мене». І відповів Господь Мойсеєві: «Вийди поперед людей; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, якою ти вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось Я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть». Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: «Чи є Господь між нами, чи нема?»

Слово Боже

 

Псалом респонсорійний
Пс 95, 1-2. 6-7аб. 7в-9 (Р.: пор. 8)

Хай серце ваше днесь не кам’яніє.

Підемо, радісно заспіваємо Господу, *
будемо вигукувати Скелі нашого спасіння.
Прийдемо в Його присутність із хвалою – *
і радісно Йому пісні будемо співати.

Підемо, поклонимося, припадемо, *
і впадемо на коліна перед Господом, який сотворив нас.
Адже Він є наш Бог, ми – Його народ, *
частина Його отари, вівці під Його рукою.

Сьогод­ні, коли почуєте Його голос: *
«Не робіть закам’янілими ваші серця, як біля Мериви,
в день випробування в пустелі, де спокушали Мене батьки ваші. *
Вони випробували Мене, хоча Мої діла узріли».

 

Друге читання
Рим 5, 1-2. 5-8

Читання з Послання святого апостола Павла до римлян

Брати! Оправдавшись від віри, ма­ємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій пе­ребуваємо і хвалимося у надії Божої слави. Надія ж не засоромлює, адже Бо­жа любов влита в наші серця через даного нам Святого Духа. Христос, коли ми ще були без­силі, у відповідний час помер за нече­с­тивих. Навряд чи хто помре за пра­вед­ника; хіба, може, хтось за добро­чин­ця і наважиться померти. Але Бог виявляє свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, ко­ли ми були ще грішниками.

Слово Боже

 

Спів перед Євангелієм
Пор. Йн 4, 42. 15
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Господи, Ти –істинно Спа­си­тель світу,
дай ме­ні живої води, щоб не прагнути мені більше.

 

Євангеліє
Йн 4, 5-42 (довше)
або 5-15. 19б-26. 39а. 40-42 (коротше)

† Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води.  Каже їй Ісус: «Дай Мені на­пи­ти­ся!» Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-сама­рянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я – жінка-сама­рянка?» Адже юдеї не спілку­ють­ся із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: “Дай мені напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би то­бі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звід­ки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що струмує в життя віч­не». Каже Йому жінка: «Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!» Говорить їй Ісус: «Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди». У відповідь жінка сказала Йо­му: «Не маю я чоловіка». Каже їй Ісус: «Добре ти сказала, що не маєш чо­ло­віка, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чо­ловіком. Це ти правду сказала». Каже жінка Йому: «Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся». Ісус промовив до неї: «Жінко, вір Мені, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, – і нині вона, – коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому покло­ня­єть­ся, повинен поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я – той, хто го­ворить з тобою!» І тоді надійшли Його учні й ди­вувалися, що Він розмовляв із жін­кою. Однак ніхто з них не спи­тав: «Чого шукаєш?» – або: «Чому розмов­ля­єш з нею?» А жінка залишила свою посудину на воду, пішла до міста й каже людям: «Ходіть і подивіться на чолові­ка, який мені сказав усе, що я зро­би­ла! Чи часом Він не Христос?» Вони вийшли з міста й пішли до Нього. Тим часом учні просили Його, кажучи: «Равві, їж!» Та Він сказав їм: «Я маю їсти по­жи­ву, якої ви не знаєте». Тоді учні почали перемовля­тися між собою: «Чи не приніс хто Йо­му їсти?» Каже їм Ісус: «Моя пожива – чинити волю Того, хто послав Ме­не, та довершити Його справу. Чи не кажете ви так: “Ще чотири місяці і настануть жнива?” А Я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які стали білими для жнив. Ось вже хто жне, той одержує наго­роду і збирає врожай для вічного жит­тя, щоб разом раділи: і той, хто сіє, і той, хто жне. Адже тут справджується приказ­ка: “Один сіє, а інший жне”. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися; інші трудилися, а ви увійшли в їхню працю!» Багато самарян з того міста по­вірило в Нього через слова, які за­свідчила жінка: «Він сказав мені все, що я зробила». Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. Значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він – справжній Спа­си­тель світу!»

Слово Господнє

Коротше:

† Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води.  Каже їй Ісус: «Дай Мені на­пи­ти­ся!» Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-сама­рянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я – жінка-сама­рянка?» Адже юдеї не спілку­ють­ся із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: “Дай мені напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би то­бі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звід­ки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що струмує в життя віч­не». Каже Йому жінка: «Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся». Ісус промовив до неї: «Жінко, вір Мені, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, – і нині вона, – коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому покло­ня­єть­ся, повинен поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я – той, хто го­ворить з тобою!» Багато самарян з того міста по­вірило в Нього. Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. Значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він – справжній Спа­си­тель світу!»

Слово Господнє

Біблійні роздуми

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Система Orphus Думки, висловлені користувачами сайту в коментарях, не відображають позицію редакції. Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію.
ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.