Слухаючи вчора проповідь священика про те, чому Церква не вважає міжнародний жіночий день – великим жіночим святом, я зловила себе на думці, що я також не святкую 8 березня.
Не чекаю з нетерпінням ранкових квітів і подарунків саме цього дня, не зітхаю полегшено, що нарешті саме в цей день мені не доведеться прибирати в квартирі чи мити посуд, і мало того, останніх кілька років не дозволяю святкувати своєму колективу, так як це у нас зазвичай заведено.
З моїм жіночим колективом вирішилось досить просто. Саме восьмого ми не працюємо, а майже половину дня проводимо в сауні. Сам процес підготовки займає тижнів зо два: ми усі дружно обговорюємо можливі варіанти, підбираємо трав’яні чаї та ароматні масла. І з часом питання з солодощами і спиртним відпало зовсім, бо хто, будучи при здоровому глузді, буде пиячити в сауні та ще й закушуючи тістечками? Серед моїх співробітниць таких самовбивць не виявилось.
У сім’ї у мене все простіше. Подарунки ми даруємо одне одному не тоді, коли 23 лютого чи 8 березня чи навіть Новий рік, а тоді коли є хоч якісь зайві «вільні» гроші. І саме тому подарунок на свято втрачає для мене свій потаємний, такий очікуваний багатьма жінками зміст. З генеральним прибиранням і миттям посуду ще простіше. Посуд регулярно миє посудомийна машина, а прибирає у нас тільки чоловік. Бо з тим агрегатом, який він купив для вологого прибирання, уміє справлятися виключно він. Інші втрачають залишки ентузіазму ще в процесі складання цієї чудо-техніки.
А якщо серйозно, то саме неділя стала для нас святом. Бо тільки у цей день ми нікуди не поспішаємо і нічого не плануємо, крім відпочинку та недільної Служби в храмі. Саме у цей день ми разом з дітьми печемо солодощі, накриваємо святковий стіл, читаємо книжки або просто дивимось телевізор. Цей день особистий – ми не ходимо в гості, не запрошуємо друзів, а присвячуємо його своїй родині. І саме після таких родинних неділь свято, пов’язане з будь-якою датою, втрачає особливий сенс. Невже потрібно так довго чекати, щоб зробити для своїх близьких щось приємне?
І раптом мені подумалось як же тоді назвати усі інші 364 дні, якщо тільки один у нас, жінок – «жіночий»? І хто ми тоді для своїх близьких у ці інші дні року?
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
