Учора ввечері старший міністрант, готуючись до ролі Святого Миколая на Рорати 6 грудня, запитав вікарія, який саме заходив до сакристії: «А Ви, отче, були слухняним?».
Проблема зі Святим Миколаєм не лише в тому, що він став надто комерціалізованим, що його перетворили на гнома в червоному ковпаку. Поведінка міністранта – це симптом явища, яке хоч і рідко помічається, проте воно зовсім не унікальне. Ми відібрали у великої справи Святого Миколая щось найважливіше, щось фундаментальне.
Справжній Святий Миколай не питав у тих, кого обдаровував: «А ти був слухняний минулого року?». Він просто давав тим, хто потребував. Він давав те, чого їм у даний момент бракувало. Він не чекав, аби хтось написав до нього листа зі списком очікуваних подарунків. Він сам помічав людські потреби і намагався їм зарадити.
“ Ми Святого Миколая у значній мірі звели до дрібного моралізаторства
Його підтримка не залежала від того, чи потребуючі добре поводилися. Він не ставив жодних умов. Не наказував розповідати віршики чи співати пісеньки. Святий Миколай давав тільки добрі подарунки. Він нікому не давав різг чи лушпиння з картоплі. Тому що він не оцінював людей.
Крім того, справжній Святий Миколай все робив анонімно. Він не хотів, щоб йому дякували. Він був абсолютно безкорисним.
Прикро розуміти, що ми навіть цього справжнього некомерціалізованого Святого Миколая у значній мірі звели до дрібного (бо, ймовірно, не дешевого) моралізаторства, запхали його в систему нагород і покарань, зробили з нього пугало замість того, щоб вчити на його прикладі чим насправді є милостиня та благодійна діяльність Церкви. Можливо ще комусь у наш час Святий Миколай асоціюється з добротою. Але скільки є тих, кому він асоціюється з християнським милосердям? Таким тихим та практичним? Таким, у якому ліва рука не знає, що права дає потребуючим?
о. Артур Стопка, stukam.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
