Євхаристія, що нині відправляється в усіх католицьких храмах латинського обряду, складається з чотирьох частин . Це Літургія Згромадження (Вступні обряди), Літургія Божого Слова, Євхаристійна Літургія та Літургія Розіслання (Обряди закінчення).
Євхаристійна Літургія і Літургія Божого Слова – головні складові частини Меси. Вони є ніби двома постійними елементами Божественної Трапези, на яку Господь запрошує своїх вірних: столом Божого Слова і столом Причастя Тіла і Крові Христа. У свою чергу кожна частина Євхаристійної Літургії також містить у собі окремі складові елементи. Розглянемо їх.
І. Літургія Згромадження (Вступні обряди)
Сама назва підкреслює, що її мета – зібрати вірних, які прийшли на Божу Службу в одну спільноту, головою якої є сам Христос, адже сам Він, в невидимий спосіб, через єпископа або священика, що діє в Його Особі, очолює Євхаристію.
Процесія
Зазвичай Літургія згромадження починається з процесії, в якій ідуть до вівтаря лектори, міністранти, священики, що відправлятимуть Літургію. Процесійний хід замикає головний служитель. Учасники процесії несуть Євангеліє, що кладеться на вівтар, та хрест і свічки, які ставляться у визначених місцях біля вівтаря. Мета процесії – нагадати вірним, що життя християнина – це не стояння на місці, а невпинний рух, постійне паломництво до головної мети – до вічного життя в Царстві Небесного Отця згідно зі словами апостола Павла: "Адже наше життя – на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа" (Флп 3, 20).
Спів на вхід
Хід процесії супроводжується співом на вхід, який виконує хор або кантор разом із вірними: поперемінним (тобто антифонним способом) або одночасним. Спів на вхід має на меті поглибити єдність вірних, зібраних на Службі, скерувавши їхні думки на Ісуса Христа, який приходить у їхнє згромадження, щоб підкреслити те, що є особливим у даний літургійний день. Спів на вхід можна порівняти з прелюдією великої увертюри, якою є Служба; він є коротким введенням у дух літургійного періоду або зазначенням специфіки даної Євхаристії.
Привітання вівтаря
Після закінчення процесії головуючий та інші священики цілують вівтар. Цим жестом вони вітають Ісуса Христа, присутнього на вівтарі, висловлюючи Йому шану від імені громади вірних. Знаком присутності Ісуса Христа в Літургії є також окадження вівтаря і привівтарного хреста, причому це знак із подвійним значенням. З одного боку, на присутність Господа як на вівтарі, так і в громаді вірних вказують приємні пахощі кадила. З його запахом св. апостол Павло у Другому посланні до коринтян порівнював пізнання Христа: "Бог через нас на кожному місці виливає аромат свого знання. Бо ми для Бога – пахощі Христові" (2Кор 2, 14-15). З іншого боку, символом присутності Христа є видимий для ока дим кадила: як дим, що підноситься вгору, до Престолу Небесного Отця підноситься молитва Ісуса, до якої вірні приєднують свої молитви (пор. Одкр 8, 3-4). Під час окадження продовжується спів на вхід.
Хресне знамення
Після закінчення співу головуючий і зібрані вірні роблять хресне знамення: цей знак нагадує, що єдиним джерелом, єдиним шляхом до спасіння є Хрест Ісуса Христа. Чинячи хресне знамення на початку Літургії, вірянин немовби повертається до таїнства Хрещення, коли був занурений у пасхальну тайну Христа, що здійснюється під час цієї Літургії.
Привітання згромадження священиком
Далі головуючий звертається до вірних зі словами привітання. Привітання між людьми є загальнолюдським елементом культури спілкування – ним людина висловлює пошану і добрі побажання іншій особі. Воно єднає людей між собою. Привітання згромадження священиком має глибший сенс: воно єднає вірних з Ісусом Христом, в Ім'я якого священик виконує всі літургійні дії. Символом цього єднання є широко розведені руки головуючого під час привітання, якими він немовби намагається обійняти згромаджених.
Головуючий звертається до вірних зі словами: "Мир вам". Це означає визнання вірних Христовою Церквою, в якій присутній живий Бог. Вірні в усіх випадках відповідають: "І з духом твоїм". Цей словесний зворот запозичено з єврейської мови, мовою оригіналу він означає: "І з тобою також". Цими словами спільнота підтверджує, що бачить в у головуючому – єпископі або священику – того, хто отримав дар Божого Духа для того, щоб проводити Літургію, і віддає себе під його керівництво. Таким чином, слова привітання є знаком таємниці згромадженої Церкви.
Акт покаяння
До столу Пресвятої Євхаристії не можна приступити, якщо душа забруднена гріхами. Коли є важкі гріхи на серці, християнин зобов'язаний приступити до таїнства Покаяння (Примирення), визнавши Богу та Церкві свої гріхи на сповіді. Натомість несмертельні гріхи вірний може визнати на початку кожної Євхаристії в акті покаяння.
Його можна розділити на чотири частини. Спочатку головуючий закликає вірних визнати свою грішність. Потім настає коротка пауза, під час якої кожен може зробити короткий іспит совісті: пригадати вчинені гріхи. Далі вірні промовляють слова загальної сповіді. Завершує акт покути проханням про пробачення, що його висловлює головуючий. Воно є одночасно прощенням, але тільки від неважких гріхів.
«Киріє, елейсон»
Далі в перебігу Літургії згромаджена Церква, члени якої визнали себе грішниками й отримали пробачення в акті покаяння, вітає свого Господа. Для того, щоб висловити це привітання, служить молитовний зворот "Киріє, елейсон". Ця грецька формула збереглась у первісній формі в латинській Літургії, і в перекладі означає: "Господи, помилуй". Її словами Церква звертається до Ісуса Христа як до Головного Ведучого, який фактично править Літургію, а вірні у ній благають Господа ("Киріос" – грецькою значить пан, володар, Господь) про милосердя, про те, щоб Він вів їх до Небесного Отця.
«Слава во вишніх Богу»
Це старовинний церковний гімн "Слава во вишніх Богу" (латинською "Gloria in excelsis Deo"), яким Церква, згромаджена в Святому Дусі, прославляє і благає Бога Отця і Агнця. Його ще називають "ангельським гімном", оскільки перші його слова взяті з гімну, який співали ангели в ніч Різдва Христового, як про це розповідає євангеліст Лука (Лк 2,14). Крім співу ангелів, гімн містить в собі слова прославлення Бога і звернення до Ісуса Христа – ці слова є своєрідним смисловим продовженням звернення "Киріє, елейсон". Вони ніби підсилюють прославлення Бога, єдиного у Святій Трійці, і звернені до Нього прохання.
Колекта
Літургію Згромадження завершує молитва згромадження – колекта. Саме латинське слово "колекта" означає молитви, зібрані в одне ціле, її перебіг такий. Заклик головуючого "Молімося", хвилина мовчання, необхідна для усвідомлення собі присутності Бога серед згромадження й індивідуальної молитви вірних і головуючого, текст молитви, зверненої від імені згромадження до Бога або Ісуса Христа, зміст якої вірні підтверджують вигуком "Амінь". Оскільки після цієї молитви розпочинається наступна частина Євхаристії – Літургія Слова – колекта допомагає вірним приготуватись до прийняття Слова Божого. В той же час за її допомогою виражається характер даної Літургії, підкреслюється якийсь особливий аспект тайни. І, нарешті, за посередництвом слів, головуючого вірні звертаються з проханнями до Бога через Ісуса Христа у Святому Дусі. Можна сказати, що колекта збирає в одне ціле все, що до цього моменту відбувалось під час євхаристійної відправи.
Уривок з книги «Євхаристія – безкінечне свято», Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
