Для переважної більшості поляків воротар Пшемислав Титонь є героєм. А ще є у світі такі, хто вважає, що зроблене ним… скомпрометувало збірну. Як саме? Ну, бо польський футболіст помолився перед пенальті!
У блогах Newsweek.pl викликав сенсацію постинг Ервіна Венцеля, який розкритикував голкіпера польської збірної за його віру.
«Стадіон – не каплиця, а ворота – не вівтар, перед яким належить вклякати перед тим як відбити штрафний. Краще поприсідати для розігріву і розслаблення м’язів. Я цілком серйозно обурений словами, сказаними Титонем, що то завдяки Господу Богу йому вдалося захистити Польщу від поразки. Я б хотів, щоб спортивні результати залежали виключно від умінь людських, а не від капризів небес. Цими словами Титонь заробив собі червону картку до кінця Євро», – написано в блозі. І ще про те, що цей блогер «не забороняє» футболістові хоч би й годинами лежати хрестом у якому завгодно храмі, «також і католицькому». Але, на його високоповажну думку, «якщо в Польщі немає футболіста, здатного захистити ворота без релігійних практик на стадіоні, то нехай краще ці ворота стоять порожні».
До речі, російськомовний інтернет весь повниться перепостами з цитатою «Пшемислав Титонь подякував Богові за те, що впорався з пенальті». І ніяких обурень з боку глядачів-фанатів-коментаторів. Бо добра гра – це добра гра, а гравець має право висловити свою подяку Богові так само, як має право скакати по полю з радості. Чи, може, невіруючі блогери, яких дратує католицизм Титоня, заборонять спортсменам ще й скакати з радості на полі? А також обніматися купою, як вони ото роблять. Є приватні місця для обіймів! Є спортзали для підскакувань! А футбол є футбол, і нема причини нагадувати про існування Бога… навіть якщо граєш не ти, а той, хто вірує…
Причому іншим гравцям і суддям це, здається, нічим не завадило: Титонь на кілька секунд став навколішки і перехрестився. Все! І такий простий жест викликав засудження за те, що він є жестом віри…
«Це воістину вражає, – відзначає Niezalezna.pl, – що в країні, де рішуча більшість громадян визнають себе католиками, віруючі люди зазнають переслідувань з боку різного роду меншин, які під різноманітними прикриттями намагаються усунути будь-які прояви віри з публічного життя». Пшемислав Титонь заслуговує на повагу, робить висновок Пьотр Лучук. До матеріалу додано посилання на відеоролик провідного польського форварда Роберта Левандовського, записаний у рамках всепольської акції «Я не соромлюся Ісуса».
Про згадану ситуацію відгукнувся також кардинал Дзівіш:
«Коли мені сказали, що Пшемислав Титонь відбиватиме штрафний, то в серці й молитві я підтримував його з усіх сил. Величезне полегшення, коли дізнався, що він відбив. У дусі я дякував Святішому Отцеві [Йоану Павлу ІІ], бо глибоко вірю, що він допомагав Титоню цієї миті.»
Кардинал бачить потребу Бога, навіть на футбольному полі. Йому, сказати б, «належить за фахом» молитися і покладатися на Бога. Але що ж тоді головний тренер збірної Польщі – Франтішек Смуда? Йому треба займатися тренуваннями, і тільки тренуваннями, і не покладатись на «капризи небес». А він – от халепа! – сказав на прес-конференції перед початком Євро-2012, і всі це чули: «Ми грали товариський матч, і я молився всю гру, щоб ніхто з моїх гравців не отримав травму».
Дивно, як це ретивий блогер ще не вимагає відставки тренера збірної, після такої «ненадійної» заяви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
