Ця новина стала несподіванкою не тільки для католиків латвійської Лієпаї. Тамтешній єпископ, домініканець Вільгельмс Лапеліс (51 рік) відмовився від єпископства і сказав, що прагне повернутися в орден.
20 червня прес-бюро Апостольського Престолу оголосило, що Бенедикт XVI прийняв прохання єпископа Лапеліса, а керівництво дієцезією тимчасово доручив єпископові Єлгави, Едвардсу Павловскісу (Едварду Павловському).
Погідний, усміхнений, сердечний – таким був у єпископському служінні о.Вільгельм. До нього приходили запросто. Він мешкав у старій кам’яниці в центрі міста. З вулиці, з боку трамвайних ліній, у дім вели двері з написом: «Єпископ». Його гаслом було «In nomine Domini» – «В ім’я Господа». Єпископські свячення стали для нього несподіванкою: «То був шок. Бо це високе становище у Церкві, відповідальність, святість, компетентність. А мені було всього 39 років».
Отже, що сталося? Черговий скандал, інтрига? На це стопроцентно поведуться медіа, які паразитують на «церковних темах». Але тут їм нема чим поживитися! Бо справа у простому прагненні людини, яка з плином років вирішила слідувати за голосом покликання та за смиренною істиною про свої здібності. Казав бо він якось: «Господь Бог дозволяє впокоритися. І нехай вмирає все, що не подобається Господу Богу… А потім так спокійно, делікатно, обережно… Часто запитую Святого Духа: а що зараз було би найкраще?»
Ну й ось. А що нині було би найкраще? «Одинадцять років я був ординарієм. І зрозумів, що це служіння перевищує мої можливості. Всі ці господарські, соціальні справи, ремонти, дієцезіальна газета… Мої сили вичерпалися. На мою думку, краще дати місце комусь із новою енергією», – каже о.Вільгельм.
Він підкреслює, що не приймає рішення: «Я тільки прошу. Запитую, що Господь Бог про це думає. І питаюся Святішого Отця. А Папа прийняв моє прохання, і для мене це є вираженням Божої волі. Отже, я щасливий. А оскільки я домініканець, то хотів би повернутись до орденського життя. До спільної молитви, монастирської праці. Хотів би знову бути монахом, як вибрав це стільки років тому».
Єпископ Вільгельмс Лапеліс народився 30 грудня 1961 року в Даугавпілсі, у східній Латвії. 1 червня 1986 року прийняв священицькі свячення в підпільному за часів СРСР домініканському ордені. Був душпастирем у різних парафіях Ризької та Лієпайської дієцезій. 25 січня 2000 року Йоан Павло ІІ іменував його єпископом-коад’ютором Лієпайської дієцезії (свячення прийняв 25 березня 2000 р.), а 12 травня 2001 року єпископ Вільгельм прийняв керівництво як ординарій. За його управління в дієцезії постали нові храми, католицька школа, католицький портал www.katedrale.lv, дієцезіальна газета, розвинулись екуменічні контакти. Він також був Генеральним секретарем Конференції єпископату Латвії.
В приватному житті він любить співати, грає на піаніно. Також колись зізнався, що полюбляє риболовлю. «Коли сидиш із вудкою, зникає відчуття часу. Але зараз я на це часу не маю», – казав ще як єпископ. Може, тепер, у вільніші часи, окрім людей він ловитиме й трохи риб…
За час єпископського служіння – paldies, biskaps Vilhelms! – спасибі, єпископе Вільгельме!
Krzysztof Błażyca, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
