Інтерв’ю

«Нехай буде Бог благословенний!» – у праці перекладачів

23 Липня 2012, 16:42 1140 Ірина Єрмак

 

Зустрівшись, вони не захотіли розпрощатися… Ні, я серйозно. Це не лав-сторі, це історія молодого (йому виповнюється рік) приватного об’єднання російськомовних католиків. Знайшли вони одне одного, як і багато хто, на безкраїх просторах Інтернету. І, як каже Юрій Хващевський з Канська, захотіли «не тільки зберегти дружнє спілкування, а й зробити щось корисне для Матері-Церкви».

Втім, йому самому слово.

 

Чому Біргітта?

 

Тому що, зібравшись і не бажаючи знову погубитися, ми почали зі створення форуму. Це відбулося 23 липня, в день літургійного спомину св.Бригіди Шведської (історично правильна форма імені – Біргітта). І ми взяли її в покровительки.

Незабаром з’ясувалося, що Біргітта нас «зібрала» невипадково: нам близькі чернеча духовність і бажання працювати для Церкви. Так, від батька західного чернецтва – св.Бенедикта – ми вчимося святої безмовності, уміння в усьому вбачати Провидіння Боже; він для нас – приклад життя споглядального, нерозривно поєднаного з насиченим інтелектуальним життям. А приклад самої Біргітти, яка заснувала у своєму монастирі один із найкрупніших перекладацьких центрів свого часу, є взірцем для нашої діяльності на благо інших. Ми стараємося брати такі книжки, які б слугували не хвилинною цікавинкою, а надійним фундаментом духовного життя російськомовних католиків.

Звичайно, особливе значення для нас має все, пов’язане з нашою покровителькою, яка майже не відома російськомовним католикам. Тому ми намагаємося ознайомити всіх із біргіттинською духовністю. Одкровення св.Біргітти ми саме перекладаємо, ось-ось на нашому сайті з’явиться перша їх частина; але вже зараз там можна знайти багато матеріалів про біргіттинців і скласти думку про цей древній Орден . Приклад цієї святої відбивається й на нашій молитві. Ми, мірою можливостей, практикуємо споглядальну молитву, особливо вшановуємо Страсті Христові, а також молимося за душі в чистилищі та за навернення грішників. Близька там і францисканська духовність, з її прагненням наслідувати Спасителя в євангельській бідності, смиренні та радості духа, братньому ставленні до природи і прагненні нести мир і добро там, де ми живемо й працюємо.

Але головна справа – це молитва, що нас єднає, і переклади для сайту www.birgitt.ru.
У святих є свої сайти?

Так – якщо їх створювати. Сайт Братства святої Біргітти – це наше «представництво» в Інтернеті. Ми – приватне, ще не затверджене офіційно, об’єднання католиків-мирян, які прагнуть жити глибоким молитовним життям, проповідувати Євангеліє в мережі тими засобами, що їх підказує Святий Дух. Ми віддаємо Богові на службу свої вміння та здібності, і вбачаємо свою особливу місію в перекладацькій діяльності. Девіз Братства – «Нехай буде Бог благословенний!»

Першим, як я казав, був наш форум. Там ми спілкувалися, молились (Живий Розарій – одна з наших спільних молитов), обговорювали плани, ділилися свідченнями віри та підтримували один одного в життєвих негараздах.

Потім виник сайт. На ньому ми ділимося нашими перекладами та авторськими статтями, також і на тему медитації споглядання і християнського мистецтва, збираємо молитовні інтенції (через сервіс «Ангел молитви». Під час Великого Посту ми проводили на сайті віртуальні реколекції для охочих, основані на Одкровеннях св.Біргітти. Серед новинок – розділ, присвячений рецептам католицької кухні, переважно монастирської.

Сьогодні в нас є кілька місць, де ми говоримо про Бога: сам сайт, групи в мережах Facebook і Вконтакте , а також електронний журнал і запущена недавно розсилка медитаційних текстів. Що стосується форуму, то ми дістали люб’язну згоду адміністрації шановного католицького форуму Ruthenia Catholica і потроху «перебираємося» на нове місце.

 

А як усе це співвідноситься з «реальністю буття»?

 

Прямо. Про створення співтовариства, присвяченого перекладам католицької літератури російською мовою, я думав ще з семінарії. Сьогодні я вірянин канської парафії Пресвятої Трійці (Красноярський край). Постійного священика в нас немає, але приїздять отці-клеретини з Красноярська. Я мирянин, головний редактор міської світської газети, маю дружину і трьох дітей; але моя подорож із Богом складалася по-різному. Зокрема, я був монахом у монастирі-семінарії отців-сальваторіанців у Багно під Вроцлавом, куди потрапив 1994 року. А переклади були моїм хобі ще зі школи. До того ж, є богословська освіта – це друга обов’язкова складова для праці над такою літературою, як духовні роздуми, одкровення, молитви…

Коли я повернувся з семінарії, красноярський настоятель о.Антоній Бадура CMF надав мені змогу попрацювати у видавництві Claretianum, за що я йому вельми вдячний. А якщо врахувати, що – за моїми враженнями – література, яка в Католицькій Церкві перекладається російською мовою, або вузькоспецифічна, або неофітська, – то поле для діяльності величезне.

Сьогодні весь набутий досвід іде у спільну справу. Ми регулярно перекладаємо конференції о.Вілфріда Стініссена OCD, о.Кшиштофа Вонса SDS. На найближче майбутнє заплановано переклади біргіттинських джерел – Одкровення св.Біргітти, Sermo Angelicus, The Mirror of our Lady, а з дослідженням про Cantus sororum уже можна ознайомитися на сайті. У планах – три книжки Томаса Мертона, дві – св.Хільдегарди Бінгенської, перекладні статті та джерела сальваторіанської духовності й тексти для християнської медитації.

«Реальність буття» виглядає вельми конкретно: буває, що потрібної книжки немає в продажу або вона надто дорога. Тоді Господь дає друзів, спроможних купити, подарувати, підтримати… Розумним словом це сьогодні зветься «краудфандінг», а Церква так жила споконвіків. Ми своєю справою займаємося виключно як ентузіасти, платні за це не отримуємо, завжди раді новим членам, із задоволенням приймаємо всіх, хто поділяє наші устремління.

Наша діяльність не становить джерела якогось «канонічного» неспокою для ієрархії. Приватні об’єднання католиків, згідно з канонічним правом, дозволені; тим більше що від імені Церкви ми не виступаємо. Зараз уже готуємо проект уставу Братства й хочемо представити його помісній Церкві на затвердження, щоби вийти з суто віртуального простору. Чекаємо цього й молимося.

 

Що конкретно цікавого можна зараз знайти на сайті?

 

Зовсім недавно у нашій бібліотечці з’явилися три книжки відомого у США психолога-консультанта, богослова, католика Дена Монтгомері. Він – автор унікальної методики у практичній психології, яку сам називає Compass therapy. Ця модель поєднує типово психологічні прийоми з християнською вірою, і тим самим допомагає людям переобразити і себе, і взаємини з іншими та світом загалом. На сьогодні доктор Монтгомері видав уже понад десять книжок. Ті з них, що розміщені у нас, наведені в дещо скороченому вигляді. Формально авторського права на публікацію ми не маємо, як не маємо і грошей на його купівлю (є тільки телефонний дозвіл автора).

Власне, Ден Монтгомері цілком міг би бути невідомий навіть у своєму власному місті, залишившись пересічним психотерапевтом. Сам він пише про це дуже відверто і пов’язує зміни у житті із втручанням Святого Духа. В юності Ден Монтгомері був доволі жорстокий і неврівноважений. Він народився й виріс у Лас-Вегасі, місті, яке в 1950-ті мало погану слову «столиці вбивств». Почуття страху переслідувало його постійно, і він навчився битися. Причому так, що від нього відвернулися навіть близькі друзі.

Після чергової бійки він відчув болісну порожнечу всередині, і раптом усвідомив, що зупинився навпроти церкви. Після тривалої боротьби з самим собою він усе ж таки зважився туди зайти:

«Був четвер, у храмі йшло вечірнє богослужіння. Щойно я увійшов, усі голови обернулися до мене, і я зрозумів, що люди мене знають. Моє обличчя спалахнуло, і я швидко всівся на найближче сидіння. "Можливо, вони просто викинуть мене геть", – подумав я. Священик говорив про Христа, про те, що Христос може увійти в життя людини через серце і внести мир у кожен його куточок. Мене охопило відчуття безнадійної порожнечі й сильної туги. Я так прагнув цього миру і чекав чуда від Бога! Я зрозумів, що без Нього просто помру. Після служби я став навколішки і попросив Христа увійти в моє сповнене відчаю серце, і дати мені мир. "Віддаю Тобі своє життя", – молився я. Коли ж підвівся, тепло Його любові охопило мене, і сльози потекли по щоках. Там, де хвилину тому зяяла пустка, тепер царював невисловний мир, який виповнив усе моє єство. Вперше за довгий час я не відчував страху» (Ден Монтгомері, «Бог і твоя особистість»).

Книжки Дена Монтгомері – це не просто теорія. Насамперед це реальні історії з життя звичайних людей, його пацієнтів. Кожна історія завершується детальними інструкціями – як щодо праці над собою, так і щодо роботи з пацієнтом, і неодмінною молитвою про те, щоб благодать Христова переобразила наше зранене гріхом єство. Таким чином, увесь процес консультування органічно замикається на дію Святого Духа в нас і приводить до Нього.

«Більшість християн, яких я знаю, тужать за більш тісними стосунками з Богом, за дружбою, в якій вони зможуть перебувати з Богом у радості, не почуваючись незручно. Хіба ми всі не хочемо бути впевнені у тому, що Бог розуміє наші страждання, знає нас на ім’я і вірний у виконанні прагнень нашого серця? Ти коли-небудь запитував Бога про те, чи Він хоче від тебе такої дружби?» (Ден Монтгомері, «Пліч-о-пліч зі Святим Духом»).

 

І як виглядає «Компасна терапія»?

 

Компас особистості, про який пише Ден Монтгомері, має чотири полюси: Любов, Упевненість, Сила і Слабкість.

«Любов – це клей, який зводить воєдино у стосунках турботу й ніжність; Упевненість дає нам змогу відстоювати власні погляди, дає відчуття самовираження та мужності; Сила відображає наше почуття власної гідності, обов’язку та здатності до співпраці; Слабкість говорить про те, що всі ми недосконалі, і вносить у наше життя смирення та співчуття» (Ден Монтгомері, «Бог і твоя особистість»).

Ці чотири полюси позначають зрілу особистість. Але розвиток людини не завжди гармонійний. Відхилень «у чистому вигляді» також чотири, і вони збігаються з полюсами: Залежність (полюс Любові), Агресивність (полюс Упевненості), Замкнутість (полюс слабкості) та Контроль (полюс Сили). За допомогою «теорії компасу» людина та її психолог-консультант можуть визначити як актуальний стан особистості, так і напрямок, у якому необхідно діяти. Звичайно, за умови участі самого Бога в процесі консультування. Тільки з Ним ця методика стає по-справжньому дієвою.

Сам Монтгомері каже, що його часто запитують – чому він як психотерапевт-практик узяв християнство за філософську базу свого підходу до консультування. Він відповідає: окрім особистої віри, він вважає, що духовність має велике значення для психічного здоров’я людини. І що саме християнська віра найбільш точна в показуванні духовної реальності, яка лежить в основі всіх людських переживань. Тому християнський світогляд психотерапевта не тільки не зводить бар’єрів між ним та пацієнтом, а навпаки, дозволяє побачити духовні корені проблеми та підказати найточніший спосіб їх позбутися.

«Як це можливо, що досконала любов Бога зцілює наш страх, наше прагнення до захищеності та гординю? Це відбувається тому, що християнин, який зростає, – вчиться жити в атмосфері натхнення, а не осудження. Любов і сила Господня через Христа вдосконалюють нашу особистість, а Святий Дух працює над переображенням нашої внутрішньої сутності» (Ден Монтгомері, «Бог і твоя особистість»).

 

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: