Суверенний Військовий Мальтійський Орден – один із найдавніших духовно-лицарських християнських орденів у світі. Протягом дев’яти століть своєї історії члени Ордену дотримуються свого гасла «Зберігати віру, допомагати бідним».
Єрусалимський, Родоський і Мальтійський суверенний військовий Орден госпітальєрів св.Йоана (італ. Sovrano Militare Ordine Ospedaliero di San Giovanni di Gerusalemme di Rodi e di Malta), також відомий як Суверенний військовий Мальтійський Орден (SMOM), є найстарішим римсько-католицьким духовно-лицарським орденом і вважається суверенним суб’єктом міжнародного права. Мета діяльності Ордену, відповідно до його чинної Конституції, – допомагати літнім людям, інвалідам, біженцям, дітям, бездомним, людям із невиліковними захворюваннями та хворим на проказу. Допомога надається на п’яти континентах світу, незалежно від раси чи релігії потребуючих [*].
Орден веде свою історію з сивої давнини. Перший спогад про чернече братство госпітальєрів походить із IV ст., коли перші хвилі паломників полинули до святих місць. Братство заснувало в Єрусалимі госпіталь, який існував і після захоплення Палестини мусульманами. Ченці давали притулок паломникам та лікували хворих. 1113 року папа римський Пасхалій ІІ затвердив статут госпітальєрів і надав їм право самим обирати собі голову – Великого Магістра.
Першим Великим Магістром Ордену у вересні 1120 р. було обрано Раймона Дюпюї. При ньому орден став військово-чернечим і дістав назву Єрусалимського Ордену лицарів-госпітальєрів св.Йоана. Лицарів відрізняв чорний плащ із білим хрестом на лівому плечі. Беручи активну участь у бойових діях, госпітальєри продовжували активно цікавитися лікарською справою; зокрема, від сирійських лікарів вони перейняли чимало секретів арабської медицини.
У багатьох містах Леванту (так звалася в ті часи земля Палестини, Сирії та Лівану) лицарі заснували будинки для подорожніх, де надавали притулок, одяг та хліб тим, хто їх потребував. Кожен член Ордену приділяв певні дні догляду за хворими, перев’язував поранених, подавав їм їжу. На відміну від тамплієрів, у яких вбрання лицарів відрізнялося від одягу послушників, всі госпітальєри носили однаковий одяг із білим хрестом на плечі.
Згодом резиденцією Ордену почергово ставали острови Кіпр, Родос, північно-африканське місто Тріполі, а з 1530 року – острів Мальта, розташований на стратегічному перетині морських шляхів центрального та західного Середземномор’я. Саме на Мальті Орден став на кілька століть уособленням аристократичного духовно-лицарського осередку.
Окремо варто сказати про Мальтійський госпіталь Ордену. Сюди приймали хворих незалежно від раси та віросповідання. Всі лежали у спільних палатах; лицарі мали тільки право на два простирадла замість одного. Лицарі кожної мови Ордену чергували у Госпіталі раз на тиждень. Всі пацієнти діставали їжу на срібних тарілках. 1780 року Госпіталь прийняв 153333 хворих (більше, ніж усе населення острова). Річний бюджет його становив 60-70 тисяч ескудо. Слід зауважити, що орденська медицина значно випереджувала за рівнем тодішню європейську: зокрема, на Мальті набагато раніше почали виконувати операції з лікування катаракти та видалення каменів із нирок. Лікарі Ордену застосовували новітні на той час методи санітарії та гігієни, використовували антибіотики у вигляді екстрактів із плісеневих та сумчастих грибів. Вони ставилися до епілепсії як до хвороби, а не одержимості дияволом, що свідчило про правильний напрямок розвитку лікування психічних захворювань.
Згодом політичні бурі, що котилися Європою, не оминули й Мальти, і, врешті, Мальтійський Орден отримав свою теперішню резиденцію – Мальтійський палац у Римі, на віа Кондотті, 38 (на фото). Мальтійський Орден продовжує свою діяльність, працюючи у більш ніж 120 країнах. Його програми включають медичну допомогу й соціальну підтримку, допомогу при катастрофах, у разі збройних конфліктів та природних катаклізмів, екстрену й першу медичну допомогу, допомогу людям похилого віку, інвалідам і дітям, незаможним, а також навчальну програму з основ надання першої медичної допомоги, підтримку біженців та відкинутих суспільством людей [там само]. Діяльність Мальтійського Ордену підтримують 13500 його членів, близько 80000 навчених волонтерів і 25000 працівників, більшість із яких – медики.
Від 11 березня 2008 року Орден очолює 79-й Князь і Великий Магістр, Його Преосвященна Високість Фра Метью Фестінг (на фото). Медичними аспектами діяльності Ордену опікується Великий Госпітальєр, до відповідальності якого належать також гуманітарна діяльність та міжнародне співробітництво. З 1989 року Великим Госпітальєром є Його Високоповажність Бейліф Великого Хреста Честі і Відданості в Послуху Альбрехт Фрейхер фон Боселагер.
Більша частина госпіталів Мальтійського Ордену зосереджена в Європі, а саме в Німеччині, Франції, Великій Британії та Італії; це переважно госпіталі загального профілю. В Італії Орден утримує госпіталі, клініки, медичні лабораторії та інститути, і Банк переливання крові. Госпіталь Ордену в Римі спеціалізується на неврологічному лікуванні та реабілітації. У Німеччині функціонують госпіталь св.Франциска та дитячий будинок св.Йосифа у Фленсбургу, лікарні в Бонні, Кельні, Бохумі та інших містах, госпіталь св.Єлизавети в Юліху, “Мальтійський будинок для людей похилого віку”, служба швидкої допомоги, організації медичних та патронажних сестер – усього близько 30 різних закладів та їх філіалів більш ніж у 100 містах. В Австрії працюють 20 закладів майже у 30 містах, в Іспанії – близько 20 у 80 містах.
У Паризькому госпіталі св.Людовіка госпітальєри взяли на себе догляд за хворими на лепру. Госпіталь в Англії та деякі лікарні Німеччини мають спеціальні відділення для догляду за невиліковними пацієнтами, з відповідними фахівцями з паліативної допомоги. Такі само спеціальні відділення працюють в Аргентині, Австралії, Італії, Південній Африці та США. Останніми роками догляд за невигойно хворими пацієнтами у спеціальних відділеннях лікарень, госпісах і вдома став одним із ключових проектів діяльності Ордену. Поєднання цілодобового догляду й роботи спеціально навчених волонтерів відповідно до принципів християнської етики – важлива частина медичного напрямку роботи Ордену.
Спільний проект усього Ордену – Госпіталь у Віфлеємі (Палестина) – являє собою, по суті, потужний перинатальний центр. Він єдиний надає жінкам змогу народити дитину в умовах медичної допомоги, яка відповідає європейським стандартам. Починаючи з 1990 року, тут з’явилися на світ понад 54000 дітей. У Палестині відсутня державна система охорони здоров’я, а тому діяльність Госпіталю субсидіюється Мальтійським Орденом. Пацієнтів просять оплачувати, скільки вони можуть собі дозволити. Вартість повного допологового догляду за майбутньою матір’ю та дитиною, включаючи розташування, родопоміч і всі необхідні медикаменти, становить 60 доларів США. Для тих, хто не може сплатити таку суму, оплата знижується або не стягується взагалі. Головний тягар фінансових витрат несе на собі Французька асоціація Ордену, при допомозі Національних асоціацій Німеччини, США, Ірландії та Швейцарії, а також за участі Європейського Союзу. Нещодавно «Фонд Госпіталю Святого Сімейства» – організація, створена американськими членами Ордену – зміг залучити фінансові засоби, які зробили важливий внесок у забезпечення безперебійної роботи Госпіталю. Загальний бюджет Госпіталю за 2011 рік склав 3,85 млн. доларів США, у тому числі внесок Ордену – 2 млн. доларів США.
Володимир Короленко
Короленко Володимир Васильович – кандидат медичних наук, заступник начальника управління лікувально-профілактичної допомоги головного управління охорони здоров’я Київської облдержадміністрації, дійсний член Європейської академії дерматології та венерології, експерт з громадського здоров’я Європейської комісії.
* Constitutional Charter of the Sovereign Military Hospitaller order of St. John of Jerusalem, of Rhodes and of Malta. Promulgated 27 June 1961, revised by the extraordinary chapter general 28-30 april 1997. – Rome, 1998. – 23рр.
фінансово.
Щиро дякуємо!
