Питання-відповідь

Скільки важить смертний гріх?

28 Березня 2013, 16:37 5890
о.Петро Йордан Слівінський

Про те, як відрізнити гріх легкий від важкого, смертного, розповідає о.Петро Йордан Слівінський OFMCap.

– Чи має Бог якусь міру, ваги, якими Він важить гріх?

–  Господь є життям; отже, цією мірою є життя і смерть. Гріх убиває в нашому житті благодать, єдність із Богом та Церквою. У Біблії уособленням людського гріха є людина з проказою, бо вона виключена зі спільноти. Можна сказати, вона "мертва", тому що не живе серед інших. Так само й зі гріхом смертним. Він нищить в нас життя благодаті, відвертає нас від Бога, становить собою людське "ні". Це рішення самої людини, через яке у життя входить смерть.

– Святий Йоан колись казав, що кожне беззаконня є гріхом, але не кожний гріх веде до смерті. Як сповідникові розрізняти гріхи, сповідувані каяником: які щоденні, а які смертні? У сповідальниці, певно, мають бути якісь таблиці й графіки?

–  Зовсім ні, для таких визначень потрібне вчення Церкви. Тільки у деяких випадках вкрай важко оцінити, чи є гріх важким, чи легким. Деякі з них очевидні: наприклад, хтось навмисно когось убив. Гріх проти життя, як правило, досить чіткий. Але пам’ятаймо, що кожен гріх має свою історію, причини. Повинні бути наявні усвідомлення чиненого і добровільність. Ніколи гріх не є смертним, якщо людина не має повного усвідомлення та добровільності.

– Ця мірка, вага, є і в самого грішника? У такому разі, оцінка відчуття гріха залишається суб’єктивною?

– Ні, це не суб’єктивізм.

– Але той, хто приходить до сповіді, має потребу об’єктивної оцінки своїх дій, поведінки.

– Так, але цього не можна зробити повністю об’єктивно. Наприклад, хтось приходить і каже, що посварився з дружиною. Це може бути якась звичайна суперечка, й тоді складно говорити про важкий гріх. Але якщо ця суперечка супроводжується образливими словами і людина в серці відчуває, що не може йти до Причастя, то я не можу "вирахувати", важкий гріх це гріх чи легкий. Кажу тільки, щоб людина слухала своє сумління, совість. Якщо сумління каже, що ви повинні піти до сповіді після цього гріха, потребуєте примирення з дружиною, – то слухайте своє сумління.

Може бути й так, що хтось надміру чутливий, скрупульозний, наприклад, привітався, подавши немиту руку, і людину гризе сумління: вона боїться, що через це хтось може захворіти. У такій ситуації я можу людину заспокоїти.

– Чи багато скрупульозних?

– Так, вистачає. Це часто поєднується з ОКР (обсесивно-компульсивний розлад). Якщо були якісь суперечки, сварки – я запитую, чи не було принижено гідності іншої особи. Так чи інакше, це справа розпізнання цієї людини. Моральне богослов’я каже: деякі матерії гріха настільки серйозні, що коли щось учинене добровільно та усвідомлено, то це майже завжди смертний гріх. Для прикладу візьмемо першу заповідь. Якщо хтось робить що-небудь проти віри, бавиться ворожінням, і чинить це свідомо та добровільно, тоді за самим принципом цей гріх уже є тяжким.

– Однак є гріхи вільні й невільні. Наприклад, якщо хтось із добрих міркувань хоче врятувати чиєсь життя, шукає допомоги у різних цілителів? Люди не завжди обізнані щодо діяльності таких "лікарів".

– Тут напевно присутній страх, що можна втратити близьку людину; отож я би подумав, чи це вчинено цілком добровільно. Якщо є усвідомлення, що такий учинок морально недобрий, тоді, без сумнівну, скоєно гріх. Коли хтось дає хабар, аби пришвидшити операцію, знаючи, що її зроблять не через два місяці, а за місяць, а це збільшує імовірність урятувати життя. Дуже складно визначити, чи є це смертний гріх, через збіг дуже непростих обставин.

– Часто сповідь перед святами, або, наприклад, перед таїнством подружжя відкладається на останню мить – і не тільки через "брак часу", а й тому, що кружляє думка "поки ще можу грішити, краще посповідаюся одразу перед святами/шлюбом". Чи це не виникає з переконання, що будь-який гріх позбавляє нас можливості прийняття Євхаристії?

– Це правда, часто ми не маємо чіткого розуміння, що саме є важким гріхом. Загалом, є так званий "дует гріхів": ідолопоклонство й розпуста. Ми часто гадаємо, ніби тільки ці гріхи потребують ретельного вивчення. Але можуть бути й інші серйозні гріхи, занедбання. Наше сумління не завжди нам про це підказує. Можемо мати близьких, яких занедбали вже давно, а це ж наші близькі. То можуть бути справді смертні гріхи, бо ми маємо зобов’язання перед людьми – наприклад, перед дідусем, бабусею, батьками; але в людей завжди знаходяться тисячі виправдань на брак часу! Натомість ми часто більше чутливі до культів чи сексуальної етики, і як щось десь станеться – одразу аналізуємо та непокоїмося, що це смертний гріх.

– Мабуть, це наслідок юридичного підходу до гріха: не був у храмі –отже, порушив якийсь припис. А що не відвідав хвору доньку, то поїду завтра. Виправдовуватися – просто.

– Так, це проблема у визначенні гріха, проблема нашої катехизації. Якщо дитину навчили тільки того, що гріх є порушенням заповіді Божої, чогось церковного, то вона розуміє тільки те, що гріх має відношення до законів, приписів.

– Дитина ставить дуже конкретне запитання і чекає конкретної відповіді: це був гріх чи ні?

– Погоджуюся, але можна навчити дитину, що гріх має відношення до іншої людини: якщо не слухаєшся, то когось ображаєш. Потрібно завжди навчати, що гріх має особистісний рівень, він є порушенням стосунків із Богом, а також і з іншою людиною. Тоді такі занедбання, як оте відвідування когось, зовсім інакше оцінюватимуться.

– Чи легко скоїти смертний гріх?

– У сучасному світі однозначно відповісти, що щось легко, чи важко… складно. Звичайно, смертний гріх вимагає чіткого рішення. Він не є чимось, скоєним мимохіть. Такий гріх не відбувається випадково. Йому передує намір.

– Тобто не можна "випадково" здійснити смертний гріх?

– Ні, бо "випадковість" уже сама по собі виключає усвідомлення того, що чиниш зле. Правда, пам’ятаймо про ситуації, коли хтось потрапив у звичку чинення смертних гріхів, в якійсь окремій ділянці, наприклад, моральне або фізичне знущання над близькими; переходити цю межу стає щоразу легше. І якщо можемо говорити про таку легкість, то тільки для тих, хто так часто робить.

– Тому що та особа сама собі підготувала такий ґрунт.

– Так. Але коли маємо гріх залежності, (наркоманія, алкоголізм), тоді немає добровільності.

– Залежні від алкоголю, напиваючись черговий раз, не відразу чинять смертний гріх?

– Це хвороба. Алкоголік насправді може бути відповідальний тільки за те, що довів себе до такого стану, але при кожному черговому випиванні важко говорити про добровільність.

– Чи часом не є так, що ми часто шукаємо пом’якшувальних обставин?

– Певно що так. Сьогоднішня культура фокусується на виправданні людини. Це помітно навіть у правописі: слово "гріх" замінюється на слово "помилка". Моя помилка. Гріх це не помилка. Помилка є помилкою. Це так, на пізнавальному рівні. А гріх є моральним рішенням людини.

– Чи може сповідник оцінити провину на підставі "зізнання" каяника: вона є гріхом вільним чи невільним?

– Сповідник то не прокурор чи слідчий. Я зобов’язаний вірити тому, хто кається. Якщо маю певні сумніви, то можу запитати; але, врешті-решт, людина приходить до Бога, аби визнати свої гріхи. Якщо там є нещирість, то це залишається на сумлінні каяника. Однак, якщо зараз хтось прийде і скаже, ніби не знав про те, що аборт є смертним гріхом, – то я в це не можу повірити. Для мене це свідомий гріх. Тому що якби ця людина ходила до церкви хоча б по неділях останні кілька років, то почула би; на цю тему говориться так багато, аж важко собі уявити, що до людини не дійшла інформація про смертність такого гріха. Людина може не знати, що за це загрожує канонічне покарання, але про те, що це гріх, – має знати.

– Чи можна скоїти смертний гріх, коли об’єктивне зло є наслідком заплутування в якісь непрості життєві обставини?

– У такій ситуації важко говорити про цілковито добру волю. Але завжди є якась межа вибору. Іноді через складнощі ми приймаємо героїчний вибір: або я вчиню велике зло, або сам постраждаю, отримавши це ж зло. Тоді важко звинувачувати когось, якщо не стаєш "переможцем". Так є від самого початку християнства. Не всі християни обирали шлях мучеництва. Така проблема може бути в людей, які співпрацювали з комуністичними спецслужбами. Особисто я не знаю, як би я поводився, якби мене катували або погрожували кривдою моїх рідних, близьких.

– У якому стані перебуває людина, яка скоює смертний гріх?

– У стані велетенської самотності. Це якби людина взяла свої іграшки та пішла на своє подвір’я, кажучи Господові Богу: я не буду з Тобою гратися. Людина стає подібна до вередливої дитини. Відходить і хоче бути самостійною. Але певної миті, граючись, відчуває, що ця гра не приносить їй задоволення… Часто це пов’язане з якимось неспокоєм. Дуже часто при скоєнні важких гріхів ці острахи виразні, супроводжуються нервовими порушеннями, які важко знести. Докори сумління часто є наслідком наших гріхів.

Один алкоголік виходив із залежності. Певної миті, протверезівши, побачив свою заплакану доньку, яку він побив з п’яних очей, але не пам’ятав цього. То був момент, коли він побачив, які наслідки має його гріх. Зрозумів, що він цього більше не хоче.

Якщо людина бачить, що неспроможна подолати проблему самостійно, настає перший момент навернення. Вона відкриває правду про те, що Бог її не залишив, що Христос помер за неї. Ми віримо в те, що Бог стукає до кожного. Ні на кому "не ставить хрест". Ми часто робимо з себе найважливіший об’єкт уваги: я каюся, я йду до сповіді, я йду до Причастя. Але ж якщо я відчуваю докори сумління – то це означає, що Бог діє. Коли я йду до сповіді, то це вже дія благодаті. Бог тягне мене до себе. Коли фізично йду до Причастя, то насправді це Бог мене приймає.

– Тягар смертних гріхів, сказаних на сповіді, залишається у сповідальниці? Чи тяжіє далі на сповідникові, який наслухався цього протягом дня?

– Якби я не мав віри в те, що там присутній Бог, то втік би звідти. Кажуть, що після годин, проведених у сповідальниці з веління настоятеля, там залишається або святий, або божевільний. У цьому є дуже багато правди…

Розмовляв Яцек Дзєдзіна, Gość Niedzielny
Переклад: Едуард Куніцький, СREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity