Римо-католицький календар
Субота ХІІ звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
Пл Єр 2, 2. 10-14. 18-19
Читання з Книги Плачу Єремії.
Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив. Сидять на землі мовчки старі дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські.
Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за рйїни дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських. Просять у матерів своїх: «Де зерно й вино?» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі на материнське лоно.
Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може? Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконства, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні.
Їхнє серце до Господа крик підіймає: «О муре, о дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою! Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий наче воду твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до Нього твої руки за життя твоїх діток, які мліють з голоду на рогах усіх вулиць».
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 74(73), 1-2. 3-4. 5-7. 20-21 (П.: пор. 19б)
Життя убогих не забудь повіки.
Боже, чому Ти назавжди нас відкинув? *
Чому Твій гнів палає на овець Твоєї отари?
Згадай свою громаду, яку Ти придбав віддавна. †
Ти викупив жезл спадщини своєї: *
це гора Сіон, на якій Ти оселився.
Зійди Твоїми стопами на відвічні руїни, — *
за все зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
Твої вороги заревіли посеред у Твоїй святині; *
вони підняли стяги — свої знамена.
Виглядало, наче в гущавині лісу підносили сокири, †
А тоді почали сокирами й молотками *
трощити її різьблену оздобу.
Спалили вогнем Твою святиню, *
опоганили до основ Імені Твого оселю.
Поглянь на завіт свій, *
бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
Хай упокорений не вертається з ганьбою. *
Бідний та вбогий Твоє Ім’я величати будуть.
Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 8, 5-17
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу, коли Ісус увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить дома паралізований, тяжко мучиться».
Ісус йому каже: «Я піду й оздоровлю його».
У відповідь сотник сказав: «Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи лише слово, — і мій слуга одужає. Тому що і я людина підвладна, і маю воїнів під собою; кажу цьому: “Іди!”, — і він йде; іншому: “Прийди!” — і він приходить; моєму слузі: “Зроби це!” — і він робить».
А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: «Воїстину кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я такої великої віри. Кажу ж вам, що багато хто прийде зо сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті геть в зовнішню темряву; де буде плач і скрегіт зубів».
А сотникові Ісус сказав: «Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив». І його слуга тієї ж години одужав.
Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив його тещу, яка злягла і була в гарячці; Він доторкнувсь до її руки, — і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.
А як настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: «Він узяв наші недуги й поніс хвороби».
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
Господи, я недостойний (Слово між нами)
Достатньо одного слова і вірності йому (о. Кирило Лесько)
фінансово.
Щиро дякуємо!
