У суботу, 17 серпня, в день літургійного спомину св. Яцека, у київському домініканському Домі Пресвятої Богородиці відбулося маленьке святкування.
Каплиця Інституту св. Томи носить ім’я св. Гіацинта (Яцека). І той образ, що висить за вівтарем, зображає зовсім не св. Домініка, як багато хто попервах гадає, пов’язуючи домініканський Інститут і каплицю виключно з іменем отця-засновника. Бо окрім «великого засновника» всіх домініканців, ще є «наш власний засновник», Яцек Одровонж, перший домініканець-слов’янин, а також перший, хто пройшов цими землями, засновуючи домініканські монастирі.
Домініканців виганяли татари; у Руської провінції були тертя з Польською; час іде, а домініканська місія раз по раз повертається на ці землі.
А ще того дня були іменини у настоятеля Дому, о. Яцека Дудки ОР. Він виголошував проповідь під час св. Меси, на яку прийшли трошки студентів, домініканці-миряни та гості Інституту. Отець Яцек розповідав і коментував легенди про св. Яцека, згадував домініканське паломництво до Ченстохови, з якого він, власне, щойно повернувся літаком; також і про те, що за заступництвом цього святого люди моляться у найрізноманітніших потребах. Немає якоїсь окремої «спеціалізації», зате є багато різних прохань. «Повні руки» людських потреб несе наш святий до Всевишнього, і це добре, і так має бути, бо — зазначив проповідник — «святі не повинні бути безробітними».
Проповідь закінчилася спільною молитвою до покровителя дня в усіх інтенціях присутніх на Службі Божій, а потім ще було освячення колосків. Деякі народні традиції настільки гарні, що їх цілком можна поширювати серед інших народів; хіба є «виключно польською» традиція освячувати колоски, аби потім роздати їх віруючим, як ознаку благословення і запоруку опіки св. Яцека, «щоб у домі завжди був хліб»? Не для багатьох у нинішній Україні життя таке легке, щоби не клопотатися про хліб завтрашній…
А після св. Меси на вшанування реліквій св. Яцека відбулося невеличке частування. У тій само Польщі на день св. Яцека проводять ярмарки, печуть «пироги св. Яцека» (між іншим, їх рецепт наведено в свіжому числі «Католицького Вісника»), це день парафіяльної відкритості й радості. «У нас ще пирогів немає, — усміхнувся о. Яцек, — але, може, за рік таки будуть».
А чому б і ні, власне кажучи. Дай Боже нашим домініканцям утримати свою чергову місію на Київських землях, то й пироги будуть.
Радісний іменинник роздає колоски св. Яцека
Фото Ольги Рибачук
фінансово.
Щиро дякуємо!
