Як так сталося, що бути незайманою/незайманим у наші часи стало майже лайкою? Як це так, що дівоцтво сприймається як дивацтво?
Може, тому, що нам бракує переконання в тому, що жити у сексуальній чистоті, чекаючи зі співжиттяям аж до шлюбу, це щось цінне і добре. Попри це, якщо розглянутися довкола, — діви серед нас є. Нічим особливим не вирізняються. З невеликою різницею: їхні очі більше сповнені радості, ніж тих, хто скуштував «радощів», та обпікся.
Мені 35 років, і я не мала мужчини. У середній школі мала труднощі, у вищій — ще більші. І що дивне, труднощі радше з боку приятельок, ніж співучнів. Доводилося боротися за свої переконання. Боротися, щоб не піддатися оточенню. Тепер же я маю відчуття Свободи, з великої літери С.
Приводи для дотримання сексуальної чистоти були різні. Найбільшим був, певно, якийсь вроджений романтизм. Мрія про те, щоби перша шлюбна ніч була таки першою шлюбною. Мої приятельки з тих років використовувати прерізні аргументи й засоби, аби вибити мені це з голови.
Крім цього, я, певно, хотіла бути інакшою, протестувати. Немовби жити наперекір. Чоловіки, яких я зустрічала, також були… замало переконливі. Тепер же чистота — це усвідомлений вибір. Чисте тіло, чиста душа.
Важливо, які ми маємо взірці. Колись моєю героїнею була Жанна д’Арк. Діва-воїн. Сьогодні нею є старозавітна Юдита. Жінка, яка повністю усвідомлювала свою привабливість. Після короткого заміжжя залишилася вдовою. Ніколи більше не пов’язала життя з жодним чоловіком. Допомагала у храмі. Була красива й мудра. Відважна як мало хто, а при цьому спритна. Зберегла свою країну. Опоїла ворожого царя й відтяла йому голову. Той чоловік «втратив через неї голову» дослівно… Вона йому не віддалася, пояснюючи це, як би напевно зробили чимало інших, високими інтересами і необхідністю. Зуміла зберегти тих, хто їй повірив, і себе саму. Її силою був Бог.
Я вміла захищати свої переконання. З романтикою в душі важко піти у перші-ліпші обійми тільки через те, що вони чоловічі. Я «заморозила» свою сексуальність на довгі роки. Це не було до кінця добрим. Я намагалася це перескочити, заблокувати, а потрібно було прийняти, акцептувати. Цього людина вчиться з віком, пізнаючи себе. Коли сприймеш себе і власну сексуальність, не буде потреби будь-що блокувати.
Отець Пьотр Павлюкевич на своєму диску «Секс: поезія чи ремесло» чітко каже: фізична любов обов’язково потрібна. Тільки що це не завжди секс. У найширшому розумінні цього поняття це також і кожний жест, погляд, слово, дотик.
Цього мені ніхто не сказав вчасно. Тому — зізнаюся — я мучилася, будучи іншою, інакшою, борючись за свої резони, а водночас борючись і з собою. Було важко й напружено. Однак мене обійшли кілька неприємностей: «нерви в туалеті», зміна сексуальних партнерів, відкинення, хвороби, що передаються статевим шляхом, також і ВІЛ, нетерпляче очікування на початок місячних, з острахом, емоційні шантажі, протизаплідні засоби, тести на вагітність, небажана дитина, аборти. Можна перераховувати довго. Це все історії, які стали участю моїх приятельок. Я могла їх тільки вислуховувати…
Сестра Фаустина з Місійного Згромадження Сестер Служебниць Святого Духа говорить про духовні аспекти початку сексуального життя у молодому віці так: наслідки цього величезні, оскільки молода людина не має міцного, глибокого, сформованого сумління. Напевно пізніше жалкуватиме про свій крок. Але в ту мить для неї це захват. Забавка, яка дає відчуття сповненості або якоїсь пригоди. Але насправді це помилка. І духовні наслідки цього величезні. Гріх, відхід від Бога, потім брак віри у себе, звинувачування себе.
Я — людина вільна. Певної миті рішення про життя у чистоті я поєднала з Богом. Відтоді все стало складатися інакше. Чистота дає стільки радості, що інколи важко виразити. Тепер мало кого цікавить, сплю я з кимось чи ні, тиск оточення зник. Інколи хочу до когось притулитися. Часом навіть маю охоту до сексу. Але тут ідеться не про сам секс, як радше про почуття приналежності та близькості. Ну що ж… Іншої людини інколи бракує. Тоді залишається тільки Бог. А може, насамперед Бог.
Отут для мене розпочинається казка. Тільки в такий спосіб це має сенс. Саме — спершу Бог, а потім інша людина. Іти у ліжко — цього замало, якщо хочеш того, що найкраще. Це процес. Пізнаєш іншу людину, розпізнаєш. Поволі створюється «площина» порозуміння. Крок за кроком, подія за подією, день за днем, усмішка за усмішкою. Немає іншого порядку. Інколи хлопець може протестувати. Що ж. То від мене, жінки, залежить якість наших стосунків. Наше майбутнє. І це єдиний допустимий трикутник. Для мирян — Бог, я і мій чоловік. Потім наша родина… потім решта світу.
Агнеса говорить про свій досвід так: мені було вісім років. Я була в неділю в храмі, а проповідь виголошував мій катехит, і говорив про чистоту. З того, що він казав, запам’яталося одне: найкращим даром, який жінка може дати коханому чоловікові, є її чистота. Упродовж довгих років я пам’ятала це речення. Особисто для мене такий підхід до справ виразно будував почуття власної гідності, відчуття, що я виняткова. Життя у чистоті цілком можливе, але не приховую, що спокуси є. Інколи це було немовби боротьба поміж тілом, духом і розумом. Напевно потрібно молитися, аби витримати на цьому шляху. Молитися за себе і за того, з ким ти. Це так гарно — чекати, бо потім маємо найбільший подарунок по шлюбі: подружню близькість.
У моєму випадку труднощі такі, що невідомо, коли я зустріну чоловіка, який на таких умовах буде моїм. Отож з’являються нетерпеливість та інколи злість. Інколи — сумнів. Що я може зробити? Віддати це все Господу Богу. Можу також помолитися до Матері Божої Прекрасної Любові, про прекрасну любов і про доброго чоловіка. До цього також треба дорости!
Сьогодні в Агнешки з чоловіком уже двоє дітей.
Агнешка теж вважає себе за людину вільну: не мушу замислюватися, а як же це висповідатися з позашлюбного сексу. Можу бути прикладом, що жити інакше — можливо, що я будую щось духовне і пізнаю, що оця вибрана мною людина має цінність. Ми йдемо одним шляхом, він поважає мій вибір і мене в цьому всьому. Все відбувається в нас, жінках, і ми відповідаємо за чоловіків. Труднощі? — це залежить від людини та її принципів, переконань, сильної волі вистояти у своєму рішенні.
Для потреб цієї статті я провела невелике опитування серед знайомих чоловіків. Повага до дівчат у них зростає разом із віком. Молоді хлопці інакше підходять до справи. Але чимало з них думають, що мають «обсапати» якомога більше дівчат, аби бути мужчинами. Різними методами вони прагнуть осягнути свою мету. Також я дізналася про Рух Чистих Сердець. Вони декларують дошлюбну чистоту і свободу від будь-яких поганих звичок, а насамперед — піклування про щоденний зв’язок з Ісусом через щоденну молитву та сакраментальне життя (часта Євхаристія і регулярна сповідь), прийняття конкретної праці над собою.
Найважливіше: життя у чистоті — можливе. Як? Катажина про це каже: насамперед потрібно довіритися Господу Богу, бо самотужки цього не осягнеш. Людина слабка, вона падає. Потрібно шанувати себе та іншу людину. Треба вірити, що життя у чистоті є тим, що дасть нам щастя. Коли не живу в чистоті, втрачаю свою гідність. А людина має свою гідність. Сексуальна чистота прекрасна сама по собі та поєднується з чистотою серця. І — уникати. Уникати «ситуацій», бо людина може впасти. Мить, момент, і просто забуття. Як це святий Йоан від Хреста казав: «Не вкидайте соломи до вогню, кажучи: соломо, не палай».
Саманта Стохля, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
