12 жовтня в усьому світі відзначався День паліативної опіки. В Україні щороку близько 500 тисяч хворих потребують паліативної допомоги, зокрема, дорослі й діти у термінальних стадіях онкологічних і серцево-судинних хвороб, СНІДу і туберкульозу тощо.
Однак на сьогодні у нашій державі тільки 5% хворих мають змогу гідно зустріти неминуче, користуючись допомогою госпісів. Вітчизняна система охорони здоров’я все ще не може зробити паліативну допомогу доступною для більшості хворих, які її потребують. Причин цього багато, одна з них — відсутність кваліфікованого медичного персоналу, який відбув відповідне навчання. В Україні сьогодні функціонує близько десятка госпісів, найбільші з яких розташовані в Івано-Франківську, Харкові та Львові.
За останні 10 років у Львові понад 1500 невиліковно хворих отримали госпісну допомогу, а це близько 100-120 осіб на рік. Перший в Україні госпіс було відкрито у Львові 1997 року. Згідно з державними нормами, на 10 тис. осіб населення потрібно 10 ліжок у госпісі. Наразі Львів має мінімально потрібну кількість — 75 ліжок на 800 тис. населення: частина з них — у комунальному госпісі, частина — при двох поліклініках міста, і ще близько 30 таких місць — у Шпиталі Шептицького.
Благодійна установа «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького», яку традиційно називають «народна лічниця», заснована 1902 року з ініціативи Митрополита Шептицького. Від 2003 року тут функціонує відділ паліативної та госпісної допомоги.
Розповідає Вікторія Каганяк, завідувач відділення паліативного лікування у Шпиталі: «У нас бувають дуже різні пацієнти та історії відносин, але особливо запам’ятовуються ті, для кого перебування у Шпиталі було приємним етапом у житті. Наприклад, інвалід від народження, який мав генетичну аномалію, що почала проявлятись після 16 року життя. У нього в підлітковому віці різко почало віднімати руки й ноги, виникли серйозні проблеми із серцем. Рідні витрачали величезні суми коштів на постійні обстеження, лікування і пов’язані з цим подорожі. А потім батьків не стало, молодим чоловіком заопікувалися колишні однокласники. Вони доглядали його щодня, забезпечували фінансово, психологічно підтримували. Доки не стало зовсім складно…
До нас цей хворий потрапив у 33 роки. Неймовірно позитивний чоловік, який мав чітку мету: одужати, щоб відвідати рідного брата у Москві, а потім сестру в Ліберії. Щоправда, довелося докласти чимало зусиль. Він тричі лягав у наше відділення, і зрештою мав такі гарні показники здоров’я, що лікарі дозволити йому вирушити у мандрівку до найрідніших людей!»
Також у Шпиталі Шептицького надаються соціальні послуги, амбулаторна й консультативна допомога, діє проект «Домашня опіка» для самотніх людей похилого віку. Щомісяця послугами закладу користуються сотні потребуючих.
2007 року Шпиталь Шептицького став переможцем національного конкурсу і отримав звання «Благодійник року». У березні 2010 року міністр охорони здоров’я України Василь Князевич нагородив Дзвениславу Чайківську орденом святого Пантелеймона. Того ж року Блаженніший Любомир Гузар відзначив директорку Шпиталю грамотою за значний внесок у розвиток соціальних програм охорони здоров’я в Україні, у розбудову Карітасу України і Шпиталю Шептицького.
Цей благодійний заклад фінансується з благодійних внесків місцевих добродійників і пожертв з-за кордону, від держави він допомоги не дістає. Забезпечення від Львівської міської ради було нетривалим і надавалося конкретно на людей, яких відбирали спеціальні державні соціальні служби. «Бувають періоди, коли економічне становище нашої установи вкрай складне, але ми ніколи не нарікаємо. Світ повний добрих людей, і з цією думкою ми долаємо різні виклики», —стверджує директорка благодійної установи Дзвенислава Чайківська.
Якщо і Ви нині маєте змогу допомогти Шпиталеві Шептицького певними ресурсами — звертайтеся за контактами:
+38 032 235 22 66 (9), м. Львів, вул. Озаркевича, 4, 79016.
фінансово.
Щиро дякуємо!
