Хто не хоче зв’язуватися, той вибирає розв’язність.
Люди не хочуть шлюбів, пише преса. Бо виявляється, що, наприклад, кількість укладених цього року в Польщі шлюбів буде найнижчим показником після 1945 року.
Ну певно що не хочуть шлюбів. Ниньки шлюбів, і то найкраще у церкві, хочуть тільки гейські діячі. Решта хочуть розлучень. Найкраще також у церкві. І то саме розлучення, насмілюся стверджувати, є першою причиною неукладення шлюбів. Ну бо молоді люди мають же ж розум і потрафлять калькулювати: якщо мама з татом розлучилися, дядько й тітка теж по два рази, а ще сусіди і колеги, ну то шанс на те, що й нам це випаде, такий само великий, як державний борг. А крім того, то проблеми: суд, церемонії, гроші. Отож нащо наражатися на обтяжливе розв’язування чогось, чого взагалі можна й не зав’язувати?
То як із дверима в домі. Дехто вважає, що аби злодії дверей не виважили, найкраще їх узагалі не встановлювати. Завдяки цьому з дверима ніц не станеться. І це чистісінька правда; ось тільки що не про двері йдеться, коли від злодіїв замикаються. І не про розв’язання йдеться, коли шлюб укладають. Інший варіант цього поняття – «заключають», себто на ключ замикають. Ну бо шлюб і справді деякі двері замикає, але не для того, щоб ув’язнити мешканців дому, а для того, щоби їх убезпечити. Щоби створити місце для розвитку, якого злочинці не знищать.
Але про це сьогодні геть не думають. Думають про двері: мовляв, це дорого коштує, і вхід перегороджує, і світла не пропускає. Постійно тільки про те думають, чим платити, а те, що дістають, узагалі перестає мати значення.
А що ж такого, справді, дістають? Нападник не вломиться в дім, у якому немає цінних речей. Аби чого він не чіпає. Якщо в домі є щось варте того, щоби туди влізти, то перша атака слідує саме на двері. Їм дістається тим більше, чим більше вони противляться. Після того, як злодій вдереться у хату, на дверях не раз залишаються діри та подряпини.
І що це доводить? Насамперед те, що злодій мав що у домі шукати, а двері мали це захищати. Ці двері — таїнство. Що більше подружжя користується його благодатями, то далі воно відкинуло навіть найменшу гадку про розлучення, і дім їхній безпечний. Вона просто й не прочиняють тих дверей, бо знають, що замкнули їх раз і назавжди. Їх не злякає гуркіт і не спокусять намовляння.
У таїнство подружжя вписані щастя і гармонія, але цього не знають ті, хто цього таїнства не «заключив/замкнув», а тільки легенько «примкнув», гадаючи: «А, в разі чого пошукаю іншої моделі». Аргументом для таких бувають несакраментальні зв’язки (тобто чужоложні), які не раз виглядають цілком непогано і приємно. Але чи не діється так саме тому, що диявол не має причини їх атакувати? Там бо дверей немає! Такі зв’язки, навіть мовчки, говорять, що дурний той, хто дотримує свого слова.
Гріховні зв’язки — то не домівки. То радше як автомобілі. Інколи класу люкс. Але що з того, що їдеш класним авто, якщо ти розігнався у прірву? Треба повернути до дому.
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
