На завершення Року Віри, 24 листопада 2013 року, на площі св. Петра у Ватикані відбулась урочиста Меса, під час якої вперше було виставлено мощі апостола Петра для привселюдного вшанування. Під час молитви «Вірую» їх було подано Святішому Отцеві, і він тримав їх до кінця проказування Символу віри.
«Сьогоднішня урочистість Христа – Царя Всесвіту, яка є вінцем літургійного року, позначає також завершення Року Віри, проголошеного Бенедиктом XVI, до якого лине наша думка, повна вдячності та любові. Цим провіденційним починанням він дав нам змогу наново відкрити красу того шляху віри, що розпочався у день нашого Хрещення, яке вчинило нас Божими дітьми та братами у Церкві», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час урочистого Євхаристійного богослуження на площі св. Петра з нагоди закриття Року Віри. З Єпископом Рима співслужили Глави Східних Католицьких Церков, Представники Єпископських конференцій зі різних країн світу, численні кардинали, єпископи та священики. Головну площу католицького світу заповнили понад 60 тисяч прочан.
У коментарі до біблійних читань, провідною думкою яких був Христос як центр створіння, Божого люду та історії, Святіший Отець, слідуючи за св. Павлом, насамперед ствердив, що Христос є первістком створіння. Через Нього й у Ньому все було створене, й у Ньому всі речі були примирені. Отож, «поведінкою віруючого, якщо він хоче таким бути, є визнавати і приймати у житті оту центральну роль Ісуса Христа, в думках, словах та ділах. І, таким чином, наші думки будуть християнськими, думками Христа. Наші діла будуть християнськими, тобто ділами Христа; наші слова стануть християнськими, Христовими словами», – наголосив Папа. Коли втрачається цей центр, сказав він, то це спричиняє лише шкоду для нас і навколо нас.
Христос є також центром Божого люду. «І саме сьогодні, – наголосив Папа, – Він є тут, серед нас. Він тут у Божому слові, буде на престолі, живий, присутній серед нас, Свого народу». Адже, як «потомок царя Давида», Ісус є «братом, навколо якого збирається народ».
Врешті, Христос є центром історії людства та історії кожної людини. «Йому можемо передавати свої радощі та сподівання, смуток і тривоги, якими пронизане наше життя», — сказав Святіший Отець, наголосивши, що «коли Ісус є у центрі, то також і найтемніші хвилини нашого життя просвітлюються, і Він дає нам надію, як це трапилося з добрим розбійником» на хресті.
Коментуючи цей євангельський уривок, Папа зауважив, що в той час, як усі зверталися до Ісуса зі словами зневаги, той чоловік, який часто в житті помилявся, благає, розкаяний, розп’ятого Христа, пом’янути його у своєму Царстві. І Христос обіцяє йому це царство. «Ісус проказує лише слово прощення, не засуду, і коли людина знаходить сміливість просити цього прощення, то Господь ніколи не дозволяє, щоб таке прохання пропало», — сказав Святіший Отець, заохотивши вірних замислитися над своїм життям:
«Кожен з нас має свою історію; кожен з нас має також свої помилки, свої гріхи, свої важкі хвилини і хвилини темряви. Було б добре цього дня замислитися над своєю історією та поглянути на Ісуса, і від щирого серця багато разів повторювати, в тиші свого серця, кожен з нас: Згадай мене, Господи, перебуваючи у своєму Царстві! Ісусе, згадай мене, тому що я прагну стати добрим, я бажаю стати доброю, але не маю сил, не можу, бо я грішник! Але пом’яни мене, Ісусе, Ти можеш пам’ятати про мене, бо Ти у центрі!».
«Обіцянка Ісуса, дана розкаяному розбійникові, — підсумував Папа Франциск, — дає нам велику надію: вона каже нам, що Божа благодать завжди є щедрішою за молитву, яка її випрошувала. Господь завжди дає більше, Він — великодушний».
Урочиста відправа мала також аспект солідарності. Перед початком Святої Меси численні волонтери провели збірку серед вірних, призначену для допомоги постраждалим від тайфуну на Філіппінах. Наступними днями сам Папа вирішить про те, яким чином передати їх за призначенням. Це була перша така збірка грошей, проведена на площі св. Петра за останні 10-15 років.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
