Прощальну Месу з нещодавно померлим білоруським поетом Ригором Бородуліним очолив 4 березня 2014 р. в мінському храмі свв. Симона і Олени Апостольський нунцій у Білорусі.
«Я вірю, що білоруси, які разом з іншими святими живуть у сіянні Божого світла, вийдуть йому назустріч, аби підвести його до Бога. І, можливо, Бог привітає його у своєму домі простими словами, якими білоруське серце вітає гостей: Калі ласка, Рыгор», — сказав архиєпископ Клаудіо Гуджеротті.
У той момент, коли Церква віддає останню земну пошану великому поету, довіряючи його милосердній любові Бога, прагну і я молитися разом із вами, — так говорив Апостольський Нунцій. Глибоке й тонке мистецтво Ригора Бородуліна — це голос мовчазної душі білоруського народу. В ньому поезія і духовність єднаються у міцних обіймах. Тому непорушне мовчання його вже неживого тіла можна сприймати як останній жест творчості цього християнина і поета.
Мова — це інструмент, яким користується Бог, аби розмовляти з народом. Тому вона свята і варта того, щоб її шанували і любили, як матір. На цьому інструменті Ригор Бородулін умів виконувати дивовижні мелодії, і дозволив білоруському народові своєю мовою доторкнутися вершин краси.
Бородулін також хотів, щоби шляхетні поети інших культур могли повторити свої співи білоруською мовою. Разом з іншими видатними авторами він працював над перекладом «Римського триптиха» Йоана Павла ІІ, якого трохи більше ніж за місяць Католицька Церква проголосить святим.
Дорогі білоруси, любіть ваших митців — великих і різноманітних. Вони вчать вас підводити очі вгору, до Бога надії, до животворного сонця, яке сяє у вашому вічно привабливому небі, пробуджуючи в вас сили до щоденного воскресання.
Боже, благослови Білорусь та її народ, із його довірливою молитвою і ніжними співами!
Ригор Іванович Бородулін (24 лютого 1935 р. – 2 березня 2014 р.), народний поет Білорусі, перекладач, есеїст. Навчався на філологічному факультеті БДУ, працював редактором у видавництвах «Беларусь» і «Художня література» («Мастацкая літаратура»), дійсний член Білоруської спілки письменників, член білоруського ПЕН-центру і в 1990-х його президент; у 1995–1997 рр. був членом правління білоруського Фонду Сороса. Друкувався з 1953 року. Став останнім Народним поетом, кому за радянських часів присвоїли це звання (1992). Був висунутий на Нобелівську премію з літератури (2006). Перекладав, зокрема, «Слово і полку Ігоревім», Гарсіа Лорку, Габріелу Містраль, Кароля Войтилу, Омара Хайяма, Шекспіра, Байрона, Неруду, Міцкевича. Похорон відбувся за греко-католицьким обрядом.
За матеріалами: Наша Ніва
фінансово.
Щиро дякуємо!
