Сакраменталії

Сакраменталії(лат. sacramentalia) – священнодійственні обряди або предмети, освячені під час цих обрядів . До числа сакраменталій відносяться, наприклад, освячення води, благословення предметів або людей, посипання попелу в Попільну середу тощо; також освячена вода, ікони, розп'яття, свічки і т. д.

Сакраменталії  потрібно відрізняти від Таїнств (лат. sacramentum, мнж.  sacramenta). Згідно з Катехизмом Католицької Церкви, « … Свята Мати Церква встановила благословення і освячення. Це священні знаки, якими за певною подібністю до таїнств позначаються та через молитву Церкви отримуються передусім духовні дари. Вони налаштовують людей до прийняття головного наслідку таїнств й освячують різні обставини життя» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsаnсtum Соnсіlium », 60;. пор. Кодекс канонічного права, кан. 1166; Кодекс канонів Східних Церков, кан. 867.)» (ККЦ 1667).

Сакраменталії «встановлені Церквою як для освячення деяких церковних служінь, деяких станів життя, різних обставин християнського життя, так і для вживання речей, корисних для людини. За душпастирськими рішеннями єпископів, вони можуть також стосуватися потреб культури та історії, властивих християнському народові певного регіону або епохи. Вони завжди передбачають молитву, часто супроводжувану конкретними знаками – такими, як покладення рук, знак Хреста, кроплення свяченою водою» (ККЦ 1668).

Серед сакраменталіїв в першу чергу потрібно виділити  благословення (людей, їжі, предметів, споруд, місць). Деякі з них мають тривалу мету: посвячення певних осіб Богові (не слід плутати із сакраментальними свяченнями), як,  наприклад, благословення настоятеля чи настоятельниці монастиря, посвячення дів і вдовиць, обряд чернечих обітів або благословення для виконування деяких церковних служінь (лекторів, аколітів, катехитів тощо.); призначення для літургійного вжитку предметів, споруд і місць, як, наприклад, посвячення чи благословення храму чи вівтаря, літургійних предметів  і шат, дзвонів тощо (пор. ККЦ 1671, 1672).