Погляд

Проголошення Ісуса — це не цензурування світу

15 Травня 2014, 09:12 2042
проростки

Виграш «жінки з бородою» на цьогорічному Євробаченні черговий раз показав мені, що світові потрібно дозволити мати свої ігрища. В тіні цієї перемоги, у неділю пополудні ми спільнотою вийшли на вулиці, аби проголошувати Ісуса Воскреслого. І це наше завдання: проголошувати Ісуса, а не цензурувати світ і його розваги.

Ще кільканадцять років тому було у мені чимало спротиву щодо світу, я хотів — як чимало тодішніх 20-річних — узяти меча і йти на барикади,аби показати невіруючим, як має виглядати їхнє життя. Мені здавалося, що я маю на це право, бо ж я знаю Ісуса. Те, що в мене нічого не виходило, зроджувало сум і розчарування.

По роках бачу, що було в мені велике прагнення впорядкувати світ згідно (sic!) з засобами світу, тільки наклеюючи на це етикетку християнства.

Моя радість повинна мати джерело у чомусь повністю нелогічному, в тому, що Він відходить із цього світу (пор. Йн 14, 27). Ця нібито-неприсутність Ісуса у світі має бути для мене приводом для радості, а не до порушення свободи інших людей, навіть якщо вона є свободою, яка приносить смерть.

Цьому світові необхідно дозволити мати власні ігрища. Світ має право мати свої дивацтва і свій лад. Світ має право на гріх. Я маю змінювати себе, а не світ. Іти і проголошувати Ісуса Воскреслого.

Люди світу цього ніколи не змінюються підо впливом цензури; єдине, що може їх змінити, це інакша логіка, проголошена у спокої та без християнської агресії, яка завжди, як і кожна агресія, є тільки зовнішнім проявом безпорадності й напружень.

Багато хто нині гримить із висоти амвону про падіння «християнської цивілізації і Європи». Я завжди усміхаюся, коли чую ці гасла, бо пригадуються мені слова Гамалиїла з Діянь Апостольських про те, що якщо щось є божим (тут можна сказати: християнським), то воно вистоїть.

І варто себе запитати, наскільки те, що ми будуємо і визнаємо за християнське, є таким від початків, а наскільки це лише побожні мрії?

Ми забуваємо про логіку зерна, яке гниє. Шлях християнина це шлях «обумирання», буття свідком розпаду. Там, де інші бачать кінець і смерть, там християнин бачить життя. Може, замість гриміти і засуджувати, варто запитати себе самого, наскільки моє особисте життя має християнські корені й наскільки є сіллю на цьому світі?

Певно, що було би добре, якби усе на цьому світі було християнським; ось тільки Ісусові, здається, не про це ішлося.

Мир мій даю вам, мир мій залишаю вам: не як світ дає, я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не лякається.

 

Гжегож Крамер SJ, deon.pl

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity z-lib books