Погляд

Вивчена безпомічність. Стрес позбавляє нас волі

28 Травня 2014, 14:13 4961
щур у клітці

Запис лекції Дмитра Жукова, доктора біологічних наук, доцента за фахом «Фізіологія», старшого наукового співробітника лабораторії порівняльної генетики поведінки Інституту фізіології ім. Павлова (РАН).

Що таке неконтрольований стрес? Що таке неконтрольований, я скажу пізніше, а що таке стрес загалом? Не претендуючи на академічну ретельність: стрес — це неспецифічна реакція організму на новизну. Поняття неспецифічного пов’язане з іменами таких учених, як Волтер Кеннон і Ганс Сельє, які показали, що найрізноманітніші стани — біль, страх, гнів — у тварин супроводжуються викидом адреналіну. Неспецифічність у тім, що на тварину можуть впливати найрізноманітніші стимули, як фізичні (спека, біль, шум), так і соціальні (перенаселеність, загроза нападу хижака), і всі вони супроводжуються однотипною реакцією, яка й називається стресом. Alarm — це перша стадія стресу, буквально — заклик «тривога, до зброї». І неспецифічність тісно пов’язана з тим, що це реакція на новий стимул, такий, для якого в нас немає готової програми дій.

Як приклад я розповім невелику кримінальну історію. Одна жінка влізла в листування чоловіка й дізналася, що він перебуває у близьких стосунках із молоденькою дівчиною. Взяла ножа, пістолет, газовий балончик і вирушила, як потім пояснювала у поліції, «поговорити з нею». Пересічна нібито подія, але тут особливий випадок: жінка була полковником НАСА, астронавтом із величезним досвідом польотів у космос, причому вона літала як командир корабля. Представник НАСА тоді вибачався, казав, що, певно, припустилися якоїсь помилки при тестуванні, можливо, потрібно взагалі переглянути всю систему перевірки кандидатів в астронавти. Адже панує переконання, що астронавти — це люди особливі, зроблені зі сталі, тефлону й карбону, вони все здолають, до всіх стресогенних ситуацій підходять легко, готові до всього. А наша героїня зазнала стресу, і це зрозуміло не з наміру вбити суперницю, а з того, що, вирушаючи у подорож тривалістю в тисячу миль, вона надягнула підгузник, із тих, що надягають перед польотом у космос. Проїхала цю тисячу миль, не спинившись жодного разу, але ж зовсім не було потреби так прагнути не робити зупинок — економія часу мінімальна, до того ж тіло затекло, завдяки чому суперниця й залишилася живою, змогла вивернутися. Саме неадекватність поведінки й викликала сумніви у стресостійкості суб’єкта.

Таким чином, тренований не означає стійкий щодо стресу. Тренована людина підготовлена до якихось конкретних ситуацій, певних стимулів.

ФКД і зміщена активність

Як ми взагалі приймаємо рішення? Спершу виникає потреба, на її підставі формується мотивація, потім — ключовий стимул, що позначає ситуацію як знайому, і далі використовується готовий ФКД, фіксований комплекс дій. Цілі комплекси дій фіксуються в нас мірою накопичення життєвого досвіду, і ми їх використовуємо у різних ситуаціях. Якщо їх мало, це погано, якщо багато — прекрасно. Але це працює, коли все зрозуміле, коли знайдено ключовий стимул. У теорії, якщо його немає, виробляється нова програма дій. Але це в теорії або в ситуаціях, коли є час подумати, або якщо наша мотивація не така вже й сильна, нам не дуже важливо, як події розвиватимуться далі.

Але частіше за все за сильної мотивації та дефіциту часу виникає так звана зміщена активність, тобто стресорна поведінка. Це неадекватна активність у незнайомій ситуації. Вона не відповідає актуальним потребам.

Наприклад, є потреба, але немає програми дій, тому людина розгублено починає мити посуд, хоча їй повідомили якусь неприємну новину. Вона просто не знає, як реагувати.

Стрес не можна назвати абсолютним злом. Стесорна реакція — наслідок тривалої еволюції. Якою була головна потреба тварини протягом часу еволюції? Втекти від небезпеки, не бути пожертим. Сьогодні більшість потреб людини обумовлені соціально, але нам нікуди не дітися від рудиментарних реакцій. Кожен потрапляв у ситуацію, коли його викликають до начальства, а він не знає, що на нього там чекає — підвищення чи звільнення. У цій ситуації треба тільки щоби голова краще працювала, щоб мозок отримував достатньо кисню. До пролиття крові в кабінеті керівництва доходить рідко, але наш організм про всяк випадок готується до поранення. Відбувається викид у кров різних речовин, серце починає калатати. Тому часті стреси призводять до хвороб. І все ж таки, існує тип стресу, який можна вважати абсолютним злом. Це і є неконтрольований стрес, що виникає у ситуації, до якої пристосуватися неможливо, якої неможливо уникнути і, найголовніше, її неможливо передбачити.

Якщо наявні хоч би дві з трьох ознак, неконтрольований стрес завдає нашому організму величезної шкоди. Непередбачуваність тут — найбільш негативний фактор. Причому жахає не тільки непередбачуваність виникнення стимулу, а й непрогнозованість завершення його дії, як, наприклад, у ситуації з екзаменатором, який слухає студента, але ніяк не реагує на почуте, не даючи зрозуміти, чи в правильному напрямку йде відповідь.

маніпуляція

Неконтрольований стрес і вивчена безпомічність

У тварин неконтрольований стрес призводить до стану вивченої безпомічності. 1913 року Наталія Шенгер-Крестовнікова провела експеримент: вчила собаку розрізняти коло та еліпс. Розпізнання кола заохочувала їжею, за еліпс їжі не було. Собака швидко навчився їх відрізняти. Але потім дослідниця стала видозмінювати еліпс, наближаючи його до форми кола. Коли зміни перестали бути помітними на око, собака перестав їх розрізняти і два тижні намагався зрозуміти, коли є дадуть їжу. Внаслідок цього тварина, як тоді говорили, заробила невроз, а ми сьогодні це називаємо вивченою безпомічністю. Собака постійно лежав, втратив апетит, у неї погіршилися когнітивні показники, він забув усе, чого навчився раніше. Дуже схоже на симптоми депресії в людини. Що цікаво, собака не відчував фізичних страждань, голоду й болю. Він намагався зрозуміти закономірність, і це не вдавалося.

Згадаємо вислів Ніцше, який дуже люблять цитувати: все, що мене не вбиває, робить мене сильнішим. І Ніцше тут повністю неправий. Той же стан вивченої безпомічності не вбиває, але й сильнішим не робить, а призводить до виникнення соматичних і психічних розладів.

Вивчена безпомічність унаслідок неконтрольованого стресу — це модель депресії.

Тривалий досвід поразки при соціальних контактах — дуже цікава модель депресії, її автор — Наталія Кудрявцева. Миші дуже забіякуваті за своєю природою. Дослідниця підсаджувала переможців поєдинків серед двох самців до переможених, таким чином отримуючи групу піддослідних, які протягом тривалого часу зазнавали поразки. У них також розвивався стан вивченої безпомічності, який мав усі ознаки депресії в людини. Це нагадує ендогенну депресію як результат повсякденного стресу. Депресії поділяються на реактивні та ендогенні. У разі реактивної завжди можна виділити подію, яка стала спусковим механізмом розвитку депресії: якась особиста катастрофа, втрата, навіть звільнення. Але часто при опитуванні хворого такої події не вдається знайти, й тоді депресію вважають ендогенною. Але звідки вона береться? Найчастіше це реакція на накопичення повсякденного стресу, він формується внаслідок дрібних неприємностей, які відбуваються у величезних кількостях. Довколишні дивуються: ніби ж у людини все було в порядку, чого б це вона раптом спробувала накласти на себе руки?

Неконтрольований стрес як інструмент керування людиною і суспільством

Ще один небезпечний наслідок неконтрольованого стресу — підвищення керованості окремої особистості й цілих колективів. У цьому разі стрес, звичайно, створюється штучним шляхом, тому що керованість для кожного керівника, від начальника до глави сім’ї, це головне достоїнство людини. Навіть Дід Мороз запитує дітей: ви хороші, ви слухняні? Ви можете бути підлим, але слухняним, а отже — хорошим.

Є така притча. Тиран запитав поради у більш досвідченого колеги: як не втратити владу? Порада ж полягала в тому, щоби знищити всіх видатних людей на підвладній території, неважливо, в чому саме вони видатні, — всі вони погано керовані, бо мають високу самооцінку, мають власну думку і не схильні сприймати вказівки начальника як аксіому, ставлять їх під сумнів.

Метод ефективний, але має недолік: швидко виникає дефіцит фахівців. Тому частіше використовують іншу технологію: штучно створюється ситуація непередбачуваності, що призводить до вивченої безпомічності та придушення волі.

Наприклад: держава приховує закони від громадян. У Светонія читаємо, що Калігула дуже довго не оприлюднював законів про оподаткування, а коли все ж таки опублікував, то написані вони були такими дрібними літерами й повішені так високо, що прочитати їх виявилося фактично неможливо. Отак усі, хто був пов’язаний із торгівлею, потрапили в ситуацію повної невизначеності: сплачувати податки потрібно, але як саме — ніхто не знає. Це, звичайно, було зроблено спеціально. Мені дуже подобається цитата: «Тільки романтичні осли шукають загадки, таємниці, сюжети й чудеса у світі непізнаного і непізнаваного; немає нічого більш таємничого, загадкового і вражаючого, ніж світ радянських законів і постанов». Ми не знаємо, чи ці закони спеціально писалися так, щоб викликати в людей неконтрольований стрес, але, тим не менше, люди в ньому постійно перебували.

Найяскравіший приклад використання цієї технології у великих масштабах —  це так звані трудові табори нацистської Німеччини. Не концентраційні табори, не табори смерті. Туди потрапляли громадяни Німеччини, які виявляли певне вільнодумство, їх там перевиховували, тому що «праця робить вільним». Але це була ірраціональна праця: викопати канаву, щоб тут-таки її засипати. Потім змінювалися правила: вчора тут можна було ходити, а сьогодні кара за це — карцер. Там було багато всього, й за кілька місяців людина виходила повністю позбавлена власних вольових імпульсів, вона переставала обдумувати та обговорювати накази, воліючи просто їх виконати. Серед ув’язнених виявився фахівець-психолог Бруно Беттельхайм. Він швидко вирахував метод створення неконтрольованого стресу для придушення волі й назвав це формуванням дитячого світовідчуття: для маленької дитини насправді успішна стратегія — повний послух. Дитина не може зрозуміти і сформулювати, чому на стілець вилізти можна, а на підвіконня — ні. Тому природно спершу запитати у мами, чи можна, а потім діяти.

Беттельхайм провів у таборі дев’ять місяців, але досить швидко знайшов спосіб спротиву: робити все, що не заборонено. Це зміщена активність: ти не можеш утекти з табору, не можеш передбачити ситуацію. Не заборонено чистити зуби — роби це, тому що ти сам так вирішив.

Метод зміщеної активності й використовується для відвернення шкідливих наслідків неконтрольованості.

Придушення волі на роботі, у сім’ї та школі

З цим ми стикаємося дуже часто. Саме тому на роботу воліють брати людей до 30: у 40 років фахівець претендуватиме на власну думку з більшою вірогідністю й не стане сліпо виконувати вказівок керівництва. А молодого фахівця ставлять на місце дуже швидко, помістивши його в ситуацію неконтрольованого стресу, наприклад, даючи завдання, яке неможливо виконати. Ось вам і вивчена безпомічність.

У школі вчителі роблять те ж саме. Якщо дитина, як то кажуть, пустун, вона заважає, — таку можна викликати до дошки й поставити питання, до якого вона явно не готова: «знову двійка» і пригніченість. Дитина справді починає менше крутитися. Наступний приклад — перевчання ліворуких.

Як пояснити дітям, що ручку чи виделку потрібно тримати у тій руці, в якій їм це незручно? Ніяк, тільки шляхом придушення волі. Серед перенавчених шульг дуже багато безініціативних людей. Це наслідок такого придушення.

Сімейні стосунки. Чомусь «Приборкання непокірної» прийнято вважати веселою комедією. Перечитайте: там нічого веселого. Він морить її голодом, говорить нісенітниці, примушує робити дурниці, і зрештою непокірна Катаріна перетворюється на покірну дружину. З цим ми стикаємося не тільки в літературі. Наприклад, чоловік повністю забезпечує жінку, не пускає її на роботу, дає гроші, але вимагає пред’явлення всіх чеків. Формально приводів скаржитися немає, він же ніби заробляє. Але необхідність постійно звітувати приводить жінку до психічних розладів.

Діти і батьки. Турботливі батьки — це прекрасно, зручно дітям і спокійно дорослим, але постійний контроль сприймається дітьми вкрай негативно. Гіперконтроль з боку дорослого ставить дитину в неконтрольовану ситуацію, де батьки випереджують всі її бажання і прагнення. У таких ситуаціях діти несвідомо застосовують метод зміщеної активності. Саме це лежить у підставі злочинів, звершуваних підлітками. Жодної користі: сім’я забезпечена, можна сказати, благополучна. А підліток іде грабувати кіоск. Чому? Бо зламати кіоск — це його особисте рішення, а не рішення батьків. Це суб’єктивізація контролю.

В цьому ж полягає і причина капризів тварин. Так, хазяїн визначає, коли гуляти і куди йти. Але інколи розумний пес раптом вискакує на проїжджу частину дороги, хоча й прекрасно знає, що це небезпечно і заборонено.

стоп стрес

Зміщуйте активність і здобувайте освіту

Суб’єктивізація контролю благотворна, що підтверджують лабораторні експерименти. Щурів прив’язували за лапки, розтягували на спинці й залишали в такому положенні на півгодини. Звісно, тварини зазнавали величезного стресу. Але половині пропонувалися гризти паличку, і в цих особин прояви стресорних реакцій були набагато менше виражені. Тварина не могла позбутися такої пози, але вона зміщувала активність, гризучи олівець.

Інший приклад: якщо щура помістити в умови, коли його раптово й непередбачувано буде бити струмом, у тварини сформується вивчена безпомічність. Але якщо посадити в клітку двох щурів, цього не відбудеться, бо вони битимуться один з одним. Можливо, цим пояснюється насильство у місцях позбавлення волі.

Уникнути негативного впливу неконтрольованого стресу на психіку можна, вибравши зміщену активність.

Популярність комп’ютерних ігор почасти викликана потребою компенсувати соціальні поразки в якихось групах. Це особистий вибір: не просто терпіти, а чимось зайнятися.

Метро. Зносити задуху і тисняву набагато легше, якщо ви щось робите: віршуйте, перекладайте анекдоти, вирішуйте задачі. Тоді обтяжлива ситуація, якої неможливо уникнути, зноситиметься легше.

Так, до стресу неможливо підготуватися. Але один стратегічний метод є: це освіта. Американці провели такий досвід: хто краще пристосовується до умов війни (які, звісно, сильно відрізняються від наших). З’ясувалося, що це люди з вищою освітою. Їхні результати набагато кращі, ніж у людей з кримінальним минулим, що, здавалось би, суперечить житейській логіці. Чому? Що таке освіта, навіщо ми взагалі навчаємося? Не заради конкретних знань, їх можна почерпнути з книжок. Ні: вища освіта більшою мірою вчить того, як учитися.

За матеріалами: Slon

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity