Я не знаходжу місця для свого погляду на лінії фронту стосовно урсулинки Крістіни Скучча, який коротко визначається так: християнські Хмури проти християнських Радих. Як на мене, це надмірне спрощення теми.
На минулому тижні с. Крістіна виграла телевізійне шоу талантів «The Voice of Italy». 25‑річну черницю підтримала величезна кількість фанатів. Чи серед них бути виключно задекларовані християни/католики? Напевно ні. Й це також важливе. Однак чимало людей вважають, ніби сталося щось погане, і що богопосвячена особа переступила межу, яка відділяє її від світських. З’явився аргумент, що сестра зісвіччилася. Чи це так?
Протягом століть порядок європейської культури визначав світ, який ми нині знаємо як Christianitas: понаддержавна католицька спільнота, в якій панував чіткий становий лад. Одні обов’язки лежали на лицарському стані, інші — на стані духовенства, ще інші на ремісниках і холопах. У певному стягненні норми тієї середньовічної дійсності можна виразити так: якщо ти лицар, поводься як лицар. Якщо ти монах, поводься як монах. А де ж було місце для артистів, які розважали люд по ярмарках, для мандрівних акторських груп, для музикантів? Майже на останньому, нижньому щаблі соціальної драбини.
Воістину ґрунтовні суспільні зміни розпочалися з народженням капіталізму, з виникненням нових суспільних верств населення (класів), із занепадом давніх зв’язків та взаємопов’язаностей, зі змінами у стосунках держави і Церкви. Але для розгляду порушеної теми важливим є трошки інше питання: постання винаходів, які за лічені десятиріччя мали змінити людську культуру мірою насправді революційною, порівняно з усією попередньою історію людства. Маю на увазі винахід Марконі — радіо, винайдення кінематографу братами Люм’є, постання телебачення і зрештою інтернету. Ось технології, на які спирається сучасна масова культура, що в неї ми, християни, так само занурені повністю, як усі. Не було би Голівуду й селебріті, які витрачають велетенські кошти на лікування своїх залежностей по клініках, не було би зірок кіно і музики (масової) без цих явищ. Ба їх самих би також не було, якби не масова, багатомільйонна публіка цілого світу. Без цього всього не було би також культурного явища під назвою «сестра Крістіна». В цьому сенсі вона ніхто більше й ніхто менше, як дитя свого часу.
Потрібно також згадати про розвиток розваг до глобального рівня, яке перетворило далеких правнуків середньовічних музик і акторів із ярмаркових блазнів на мільярдерів, уславлених особистостей, які заволодівають снами не тільки підлітків усього світу. Машина шоу-бізнесу безумовно пришвидшила свій хід із часів бітломанії, ну щонайменше в галузі розважальної музики. Почергові покоління, які живуть у більшому чи меншому, але комфорті, мають у своєму розпорядженні купу вільного часу та фінансів, причому на такому рівні, якого не знало жодне попереднє століття, — дозволили засяяти як великим зіркам, так і сезонним зірочкам, які отримують свої «п’ять хвилин слави» завдяки літнім хітам, що заповнюють собою плейлисти радіостанцій.
І в цьому всьому — сестра Крістіна. Уже не Вупі Голдберг — актриса, що зіграла роль співочої монашки. Голівуд, як завше, випередив (ну або продиктував) тренд. Ото ми вже маємо реальну співочу черницю, черговий камінчик революції маскульту, який, спрощено кажучи, полягає в тому, що широкий загал слухачів і глядачів, уже достатньо знудившись тим, що було, чекає на те, що буде. І порушення кожного правила етикету або табу тут очікуване. Й вираховуване з калькулятором у долоні, як там із фінансовими успіхами проекту.
На наших очах шоу-бізнес, маскультура нейтралізували певну модель католицизму, формовану століттями: з точним поділом ролей та обов’язків. Між іншим, у великій дискусії про сестру Крістіну я не зіткнувся з питанням, чи її настоятельки висловили згоду на її виступи. Ручаюся, що так. І чи її присутність у цьому спектаклі маскульту узгоджується з харизмою її згромадження. Зрештою, з якого вона згромадження — навіть католицькі медіа, загалом беручи, не називають його, хоча у разі богопосвяченої особи це достатньо суттєве запитання, яку ж вона спільноту представляє. Зрештою, ми ще відрізняємо францисканця від домініканця. Або принаймні стараємося відрізняти.
Тут я додам, що не був і не є за чи проти виступу сестри Крістіни. Я постійно збираю аргументи, саме культурного і релігійного характеру водночас, і мені замало простого ствердження, що радісні християни виступають «за», а похмурі — «проти». З іншого боку, я не до кінця переконаний щодо аргументу, що виступ сестри принесе виключно погані плоди, що він є запереченням або послабленням зобов’язань, які на неї накладає богопосвячене життя.
Річ у тім, що ми перебуваємо в зовсім інакшій культурній і суспільній ситуації, аніж та, яка століттями була ідеалом католицького універсуму, званого Christianitas. І через це певні способи буття щодо світу, також і в осіб духовних і консекрованих, колись напевно шокуючі, стали дійсністю. І напевно кожна чернеча спільнота, яка все ще діє у західних країнах, якнайміцніше просякнутих маскультурою, шукає для себе якогось способу самовизначення. А сестра Крістіна не прийшла у шоу зі споглядального, закритого монастиря, вона якраз належить до спільноти, чия харизма — «діяльність у світі». Хоча тут вочевидь постає питання, яке інколи дратує саме духовенство, чи то Церква нині діє у світі, чи світ діє у Церкві.
Давайте скажемо просто: виступ і перемога у «The Voice of Italy» не становлять якогось велетенського свідчення християнських учинків милосердя щодо тіла і щодо душі. Але це може бути — і на мою думку, є — нагадуванням світському світові, нагадуванням італійцям, що їхні духовні й культурні корені безпосередньо ростуть із Церкви, що Церква не перестає становити частину їхнього світу. Такий позитив я бачу у виступах с. Крістіни. Це ще не євангелізація — це радше вступ до євангелізації.
І ще одне: ця молода черниця взяла на себе велику відповідальність, вона стала для світу обличчям католицизму молодого покоління, наймолодшого покоління духовних осіб. Вона напевно потребує нашої молитви. Але потребують її також і сестри й брати, нікому не знані, найтихіші, які важко працюють по монастирських кухнях, майстернях і пральнях.
Кшиштоф Володько, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
