Єлеопомазання

Єлеопомазання хворих (або Соборуванні) – одне з таїнств Церкви,  в якому вона  переказує хворим особливу Божу благодать, яка допомагає їм подолати труднощі, пов'язані з хворобою, знайти мир і мужність, а також відновити здоров'я, якщо воно корисне для порятунку, або підготуватися до переходу в вічне життя. Звершуючи це таїнство «Церква доручає вірних, що страждають небезпечною недугою, стражденому і прославленому Господеві, щоб Він підтримав і врятував їх» (Кодекс канонічного права, Кан. 998).
Таїнство єлеопомазання «можна уділяти вірному, котрий, досягнувши здібності здорового судженія, опинився в небезпеці смерті через хворобу або старість» (Кан. 1004 п.1).
Уділяти це таїнство  може лише священик (Кан. 1003). 
Єлеопомазання може уділятися повторно, якщо «хворий, після одужання, знову страждатиме тяжкою хворобою або якщо під час самої хвороби небезпека стане більш серйозною» (Кан. 1004 п.2)
Найважливішими елементами обряду цього таїнства є молитва над хворим і помазання його чола і долонь єлеєм хворих – рослинним маслом, освяченим єпископом або священиком. При помазанні вимовляється формулювання, наведене в літургічних книгах. 
Причастя хворого (на додачу до Єлеопомазання) в разі загрози смерті називається віатіком, або [останнім] напуттям.