Квіти вірності

Ми легко ділимося сокровенним із людьми, яких не знаємо, особливо коли ніколи більше їх не побачимо. Зокрема, з водіями таксі, яким найчастіше випадає бути слухачами. Але того разу вийшло інакше: уявіть, водієві довелося вибачатися за різкі слова до інших учасників руху. День щойно починався, а той чоловік кидався на всіх і вся. Його варто було трохи розрадити, а у відповідь пролунала історія про сімейну трагедію…

Виявилося, цього чоловіка нещодавно звільнили, а дружина його зрадила – і то з найкращим другом… Пробачити він їй не може, скоро розлучення. Має сина, не спить, сніданку не їв, і в нього часто піднімається тиск… І мимоволі згадалася власна подружня історія. Як це важливо й непросто – зберегти дар вірності.

…Ми стояли перед вівтарем у присутності священика, батьків, друзів і родини. Усі навколо знайомі, усі усміхалися: народжувалася нова сім’я. В урочистій атмосфері ми давали шлюбні обітниці любові, вірності, подружньої пошани – і що будемо разом аж до смерті. Це було наше рішення, і ми разом просили в Бога благословення на спільне життя.

Господь створив людину в гармонії, тож вона здатна бути послідовною. Відповідно, за кожним рішенням мають слідувати дії. Той нещасний водій такого ж віку, як і ми з дружиною. Каменем спотикання для його родини стала вірність. Та вірність, яка сьогодні «не в тренді», не в моді. Серіали і шоу вчать нас жити у своє задоволення. І все ж усі з захватом дивляться на сім’ю стареньких, які віддано піклуються одне про одного та несуть тихе внутрішнє сяйво й тепло, біля якого хочеться бути.

Вірність – це благо для нашої сім’ї. Так, її треба пильнувати, дотримуватися, підживлювати. Та скільки прекрасного вона дарує! Найперше – це спокій. Коли чоловік від початку спільного життя багато подорожує, а дружина залишається вдома, це непросто. Якби ми не були впевнені одне в одному, то втратили би багато можливостей і знайомих; зупинилися б у розвитку (інтелектуальному, особистісному, фінансовому тощо) – тобто мали б увесь той букет проблем, який несуть із собою часті й невпорядковані моменти буття окремо.

Наступний плід вірності – це радість від того, що ми сім’я і ми разом. Довіра в подружжі – це протилежність сучасному «людина людині вовк» або «довіряй тільки собі». У вірності довіра розквітає. А ще вірність дарує спільноту. У Святому Письмі ми читаємо, що недобре чоловікові бути самому. Інколи самотності хочеться, та за короткий час бажання бути в сімейній спільноті повертається знову.

Також здоров’я душі й тіла дуже залежать від вірності. Коли ви вірні одне одному – сон спокійний, стресів не заїдають і не запивають. Ми піклуємося одне про одного, ми поруч – і щасливі у впевненості, що не покинемо одне одного, не відвернемося. Отже, взаємна підтримка й допомога додають сил серед негараздів буднів.

Щасливі, упевнені, радісні та усміхнені діти. Коли батьки разом і не зациклені на ревнощах, заздрості та злості, не вирішують безкінечно, «де, з ким і коли ти зустрічався» або «куди ти ходила сьогодні», вони можуть приділяти час своїм дітям.

Існує такий міф, що головний розвиток особистості жінки припадає на дошлюбне життя, що духовного та інтелектуального розвитку у шлюбі немає, особливо коли є діти. Це не стосується нашої сім’ї. Вірність дає змогу дозволяти розвиватися одне одному в спокої та духовному комфорті.

Коли настає час випробувань, на роботі не складається, і, здається, світ похитнувся, і помилок нароблено, – вірність народжує плід підтримки. В одну мить усе перевертається з голови на ноги, коли чуєш від коханого або коханої: «Ми разом, а це найголовніше».

Вірність дала нам змогу стати на ноги як сім’ї, тобто набути досвіду єдності. Прийняти те, що ми з різних сімей і з різних традицій: ми різні. Ця єдність дала сили ставати на бік одне одного перед батьками, друзями й родиною. Навчила ділитися думками, мріями й молитвами. Саме вона допомагає будувати сімейний бюджет у правді та розсудливості. Вірність в усіх сферах подружнього життя дозволяє нам будувати міцну родину, бути одним цілим, розвиватися різносторонньо, спілкуватися з багатьма людьми… Збагачуватися всіма благами, які дає Господь.

Звісно, про вірність потрібно дбати: це благо від Бога. Тому треба гнати від себе спокуси, хоча це не завжди просто. Але ми відповідальні одне перед одним за дотримання вірності.

…Не знати, як далі склалося життя того таксиста. А раптом його сім’я була зцілена взаємним прощенням?.. Адже для Бога немає нічого неможливого. Дізнаючись про такі трагедії, ти вкотре переконуєшся: вірність варта того, щоби її дотримуватися. Тим паче, що ми дістаємо на це благословення і Божу поміч у Таїнстві Шлюбу. Коли ми вірні, ми вільні: немає потреби робити того, чого ти насправді не хочеш.

Леонард і Вікторія ЗІГЕРТИ, Католицький Вісник, № 14/2014

Фото з сімейного архіву