Коментарі

«Нелегко бути жінкою у Ватикані»

13 Серпня 2014, 16:41 1462 Оксана Піддубна
Фото Катерини Недеснової
«Нелегко бути жінкою у Ватикані»

«Голос Папи і Церкви в діалозі зі світом» – Радіо Ватикан – базується на площі Піа в самому серці Рима. Де факто воно розташоване у Римі, де юре – у Ватикані. Радіостанція має сорок п’ять мовних редакцій. Лінда Бордоні, родом із Південної Африки, працює в одній із найпопулярніших – англомовній – уже двадцять років.

Журналістка Радіо Ватикану Лінда Бордоні нарікає на труднощі кар’єрного зростання та згадує день зречення Папи Бенедикта XVI.

Я потрапила на Радіо Ватикан досить випадково. До того дописувала в англомовну римську газету – про танці, бо завжди любила балет. Довідавшись, що Радіо Ватикан шукає англомовних журналістів, подала заявку на вакансію.

Спершу не мала жодного уявлення, що тут робитиму, це була просто робота для англомовного журналіста в Римі. В цьому місті вибір вакансій для тих, хто говорить англійською, не такий великий. Про радіо та його місію я не знала нічого. А коли дізналася, ця робота відкрила для мене весь світ. Я католичка, але не мала значного релігійного бекґраунду. Робота на Радіо Ватикан дала мені зрозуміти, що значить бути частиною світової релігії.

Також ця робота дала мені змогу надати слово людям без права голосу. Мені дуже цікава тема захисту прав людини, а Радіо Ватикан є платформою для висвітлення цієї тематики. Якщо я хочу говорити про безхатьків, біженців чи голодних, Католицька Церква дає мені право доносити інформацію про них до цілого світу. Це те, чим я займаюся щодня, якщо не враховувати новини Католицької Церкви, повідомлення про зустрічі й подорожі Папи тощо. Я налагодила контакти з багатьма співробітниками гуманітарних місій і організацій, волонтерами та співробітниками таборів для біженців. Кожен із нашої команди намагається знайти свою тему, обрати власний фокус – те, що йому найбільше до душі.

Радіо Ватикан – це така собі велика родина, що складається з багатьох редакцій різних мов і культур. Це допомагає навчитись працювати разом, чути різні точки зору, бути відкритою до сприйняття інших культур. Інакше ми б не змогли працювати – в нас велика кімната, де працюють італійці і французи, і щодня точиться чимало дискусій.

Другий важливий і цінний урок я отримала, читаючи документи Папи. Не знаю, чи спало б мені колись на думку читати апостольські звернення. Працюючи в католицькому ЗМІ, я мушу це робити, адже ці документи можуть знадобитись мені в інтерв’ю чи репортажі.

Наше радіо – частина дуже чоловічого середовища Ватикану, хоч і розташоване по римський бік стіни. Ми тішимось, що маємо повну незалежність і відмежовані від повністю зорієнтованого на чоловіків світу. Це нелегко – бути жінкою у Ватикані. Лише дві з сорока п’яти мовних редакцій радіостанції – італійську та французьку – очолюють жінки. Всі інші керівники – чоловіки, переважно священики. Так, вони становлять дуже відкриту й спокійну журналістську спільноту, з якою можна говорити й дискутувати на різні теми. Однак можливостей для реалізації амбіцій на Радіо Ватикан жінка, та ще й не надто релігійна, має небагато. Ти можеш любити й дуже успішно робити свою роботу, але не отримаєш впливової посади у керівництві радіостанції.

Втім, кар’єрне зростання – це не та мета, якої ми хочемо досягти. Ми працюємо, бо любимо свою роботу. Витрачаємо шість, сім, вісім годин на день на щось цікаве і, сподіваюсь, цінне. Бо навіть якщо хоча б одна людина, слухаючи нас, змінить свою думку, або довідається, чому діти в Африці вмирають від голоду, це вже дуже багато значить. Така робота – великий подарунок.

Ми не комерційне радіо, тому можемо говорити про кожного, хто цього потребує. Ми висвітлювали Євромайдан в Україні якомога об’єктивніше – говорили з багатьма людьми, які мають різні точки зору, намагалися дотриматись балансу й дати якомога більше різної інформації. Спілкувались із пересічними громадянами на Майдані, з архиєпископом Святославом Шевчуком, із іншими лідерами Церкви. Схожий підхід ми маємо у висвітленні громадянської війни у Сирії.

Найбільш пам’ятним моментом своєї роботи я вважаю зречення Папи Бенедикта XVI. Це був величезний шок. У коридорі зчинився галас: «Папа зрікся престолу!». Проте ніхто не міг повірити, що це можливо. Почали телефонувати до юристів, які займаються канонічним правом, до оточення Папи, намагались довідатись, наскільки це реально. Це був один із незабутніх моментів мого життя, якими я завдячую роботі на Радіо Ватикан. Я справді дуже щаслива людина!

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: