З домініканських роздумів на урочистість Усіх Святих.
Один чоловік, який знепритомнів з перепою, опинився у психіатричній лікарні. Коли протверезів, пережив величезний шок. Під впливом пережитого він навернувся і почав лікуватися від п’янства.
Коли священик-єзуїт Педро Аррупе виїхав на місії до Японії, його звинуватили у шпигунстві «для західних сил». Тридцять п’ять днів він провів у камері-одиночці. Пережив там грудневий холод, не маючи нічого, окрім матрацика для спання. Пізніше він так розповідав про цей період: «Я тоді навчився багатьох речей: мистецтва мовчати, самотності, суворої та глибокої бідності, внутрішнього діалогу з гостем моєї душі. Я переконаний, що то був найбільш повчальний місяць за все моє життя».
Через духовну темряву і брак відчуття Божої близькості Мати Тереза готувалася до розуміння того, чого Бог від неї хоче. Завдяки цьому пізніше вона змогла ототожнитися з тими, кого цей світ відкинув.
Старший роками монах, який мав інсульт, зізнався: «Більше, ніж будь-коли, я почуваюся тепер у руках Бога. Саме цього я прагнув ціле життя, від ранньої молодості. Тепер, однак, існує серйозна відмінність: ініціатива належить виключно Богові».
Ми ніколи не знаємо: те, що нам трапляється, це благословення чи прокляття. Чи сум, хвороба, несправедливий осуд або втрата доброго імені не сприяють нашій святості? Чи страждання, жертвуване Богові, не допоможе спасінню інших? У Біблії то, власне, камінь відкинутий стає фундаментом прекрасної будівлі…
Це дивно, що серед «восьми приводів для щастя» (використане Матеєм грецьке слово makaroi дослівно означає «щасливі») ми знаходимо похвалу бракам, нестачам, сумові, сльозам, переслідуванням. Хіба ж би Добрий Бог хотів для нас чогось такого?.. Вочевидь ні, але…
Блаженства потрібно читати ззаду наперед. Людина нещаслива, тому що плаче або терпить переслідування, але власне тому її потішає сам Бог. Оптимізм християнина базується на надії, яка випливає з переконання, що Бог знає, що робить, і завжди робитиме те, що для нас найкраще. Хтось інший, ніж ми самі, чуває над нами. Ісус, проголошуючи проповідь про обітниці Бога, одночасно хоче додати слухачам відваги, аби вони вистояли, коли все видаватиметься безглуздим. Ці «блаженні» моменти необхідні, оскільки щоб дійти до повного визволення, спершу має здійснитися очищення від усього того, що не є Ним.
Кшиштоф Палис OP, dominikanie.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
