Всі вважали, що він був тільки «овочем». Сьогодні Мартін одружений, має свою фірму і написав книжку про…
Мартін Пісторіус народився у Південноафриканській Республіці. У 12‑річному віці захворів на щось, що стало величезним викликом для лікарів і близьких. Хлопчик поступово втрачав здатність рухатися й говорити, а йому нічим не могли допомогти. З часом він перестав підтримувати зоровий контакт, не мав апетиту. За 18 місяців повністю втратив голос і міг рухатися тільки у спеціальному інвалідному кріслі.
Його батьки почули від медиків, що їхній син уже «овоч», його життя це просто вегетативне існування, і найкраще, що вони можуть зробити, це забрати його додому й дати йому спокійно померти.
Батьки опікувалися хворим сином 14 років. У книжці «Ghost Boy: My Escape From A Life Locked Inside My Own Body» Мартін пише: хоча перші два роки він не усвідомлював, що діється навколо нього, то пізніше почав прокидатися і прекрасно пам’ятає чимало подробиць, наприклад, загибель принцеси Діани і сцени з дитячого фільму, який мусив довго дивитися, бо не міг попросити, щоб йому хтось змінив телеканал.
Мартін також згадує день, коли його мама у мить пригнічення поглянула на нього і, не знаючи, що син її чує, сказала гірко: «Сподіваюся, ти помреш».
Хоча хлопець не міг управляти власним тілом, та з часом він дедалі більше приходив до свідомості. Спочатку думав, що до кінця життя залишиться ув’язненим у власному тілі. «Ніхто не проявить до мене ніжності. Ніхто мене не полюбить. Я проклятий, — вважав він. — Я був “хлопчиком-привидом”. Не міг із допомогою рук та ніг контролювати своє тіло, не міг нікому сказати, що я знаю, що зі мною діється. Я був немовби невидимкою».
Поступово Мартін почав повертатися до здоров’я. Він навчився спілкуватися з оточенням із допомогою спеціальної комп’ютерної програми.
2008 року він по скайпу познайомився зі своєю майбутньою дружиною. 2010 року заснував свою фірму. Зараз йому вже майже 40 років, і він мешкає у Харлоу, в Англії.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
