Натовп і моя віра

Роздуми над Словом Божим на четвер ІІ звичайного тижня, рік І

Євангеліє у сьогоднішньому уривку підсумовує діяльність Ісуса в Галілеї, вказуючи на великий успіх та популярність Месії. Хоча перед цим уже говорилося, що на Нього чатують і складають плани знищення. Але зараз Ісус у центрі уваги, Його шукають, за Ним ідуть. Натовп, який шукає зцілення. За якийсь час натовп порідшає, щоб зникнути. Тобто буде інший натовп, але той уже кричатиме: «Розіпни!»

У Церкві теж натовп, теж багато людей. Можливо, в наших парафіяльних спільнотах нема великих натовпів, але є група, за якою можна сховатися. Поводитись як усі, бо так роблять усі. А віра — це справа особистості, це щось моє. Я християнин не лише тому, що хто колись мене охрестив, чи тому, що моя рідня завжди належала до цієї спільноти. Це має бути особистий вибір, який може завести, слідом за Вчителем, на Голгофу.

Христе, мій Учителю, Ти переміг силу зла та гріха. Твої чудеса показують Твою любов. Ти шукаєш не слави, а визволення людей та їхнього блага. Допоможи, щоб я сам не став жертвою розуміння віри як шляху успіху і слави. Допоможи перейти від безликого натовпу до зрілої особистої віри в лоні спільноти Церкви, щоб — як і Ти — нести допомогу тим, хто страждає.

*

Відповідь на почуте Слово — постанова на день: не буду боятися визнати свою віру, навіть якщо це викликає нерозуміння.