Чим я жертвую заради стосунків із Богом?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІІ звичайного тижня, рік І

Уже декілька читань поспіль Ісус, так би мовити, загадує загадки, коли проповідує. Оповіді про сільське господарство можуть бути не дуже для нас зрозумілими, але приховують багато таємниць. Проповідування притчами корисне, адже кожна людина може зрозуміти притчу по-своєму. Це залежатиме від її життєвих обставин, досвіду, переживань на момент прочитання Слова, а також того, що Бог хоче їй відкрити. Давайте спробуємо розібратися в уривкові з сьогоднішнього Євангелія.

З попередніх притч ми вже знаємо, що сіячем найчастіше виступає Господь. Він сіє всюди (на край дороги, в тернисту землю, в родючий ґрунт, у пісок тощо) і сіє різне насіння. Цікаво, що господар не знає, як росте насіння, а приходить уже за плодом. Але ж бувають різні ґрунти, не всяке насіння може рости, не всяке зерно є добрим, — що тоді? Невже весь урожай господар залишає напризволяще? Невже мене мій Бог залишає напризволяще, аж до останнього моменту? «Родить земля сама з себе». Чи не це означає, що я маю всі умови для того, щоб розвиватися й давати «плоди»? А якщо чогось потребую додатково, то прошу в Бога.

Цікаво, що у трьох Євангеліях Ісус згадує про Царство Небесне і порівнює Його з гірчичним зерном. Це насіння може символізувати Церкву, яка на початку була досить маленькою, але розрослася гіллям на весь світ. Більше того, у своїх гілках вона дає життя багатьом вірянам, які можуть насолодитися прохолодою в затінку дерева. З іншого боку, така велетенська різниця між розміром зернинки та величиною дерева може означати наше розуміння Царства Божого. Адже люди не в змозі осмислити велич та красу Дому Бога.

Зерно гірчичне також пов’язане з вірою. У Євангелії від Матея зустрічаємо такі слова: «Бо по правді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!» (Мт 17, 20). Навіть найменша віра в Бога приносить великі результати.

Характеристикою зернових рослин є те, що саме зерно, аби принести плід, має померти (пор. Йн 12, 24). Наймилосерднішою жертвою була смерть Христа за нас і наші гріхи. Тепер ми маємо можливість потрапити в Царство Небесне, але й від нас Бог очікує жертви. Діва Марія пожертвувала своїм простим життям і погодилася бути Матір’ю для Бога; деякі апостоли відмовилися від своєї кар’єри в риболовлі й послідували за Христом. А чим я жертвую заради стосунків із Богом? У яких сферах життя я маю померти, щоб дозволити Богу керувати ними?