Важко вірити в буденне

Роздуми над Словом Божим на середу IV звичайного тижня, рік І

Знаємо, що Христос прийшов до своїх, а свої Його не прийняли (пор. Йн 1, 11). Коли читаємо сьогоднішнє Євангеліє, то думаємо про тих, хто жив у Назареті чи загалом в Ізраїлі за часів земного життя Ісуса. До них Він прийшов. Вони Його не прийняли. Можливо, заздрили Йому: «Звідкіль оте в Нього? Що то за мудрість, що Йому дана, і такі чуда, що діються Його руками?» Це говорить лише про те, що Ісус нічим не відрізнявся від усіх інших людей. Був звичайною людиною. Не літав на півметра над землею. В Нього не світився німб над головою. Майже тридцять років був звичайним, таким же, як і всі інші, мешканцем Назарета. Тому їм було так важко повірити.

Ми сьогодні перебуваємо у дещо кращому становищі. Маємо Євангеліє, вчення Церкви, свідчення багатьох святих. Але Господь не змінив свого стилю. Сьогодні вже не Він сам у людському тілі, але через інших людей: рідних, сусідів, колег, парафіян, друзів — приходить до нас. Як часто ми розпізнаємо Його присутність, Його дію? Як часто чуємо Його слово? «Та ні, — скажемо ми, — Господь має промовляти через когось визначного та великого. А ті, хто поруч із нами, то звичайні люди. Ми їх знаємо». Подібним чином, здається, думали і жителі Назарета: «Він — тесля. Ми знаємо, Хто Він і хто Його родина. Знаємо все про Нього». Ця самовпевненість затьмарила їм очі й розум. Вони дивувалися Його словам, але не слухали їх, тому не змогли повірити. А Він не зміг зробити серед них багато чудес. Можливо, тому Господь не може зробити в моєму житті багато чудес, — бо я не помічаю Його присутності у найменших світу цього.

«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, — ви Мені зробили» (Мт 25, 40).

«Для КОГО Він приходить? Звідки виходить і куди входить Той, Кого ніщо не тримає, Хто не прив’язаний до жодного місця? В яку батьківщину прийшов Той, Хто створив світ і володарює ним?.. Справді, не сам для себе, але для тебе і в тебе виходить і входить Христос, доки не приведе тебе, відкинутого, додому» (Петро Хризогон, Збірка проповідей).