Ірина Єрмак

Ірина Єрмак

Універсальних рецептів від стресу немає. Тому що не існує «універсальної людини». Мабуть, найпотрібніше — це пізнавати себе. І найважче.

Був період, коли я ледь не «їхала дахом» від шаленого внутрішнього болю: накопичилися проблеми у сім’ї, на роботі, у спільноті, у здоров’ї. Тритижневе відрядження виявилося істинним Божим подарунком. У домі, де я жила, була каплиця; я сиділа там, і мене фізично трусило від бажання терміново кудись бігти, писати, знімати, робити тексти… але я сиділа. Примушувала себе сидіти. Навіть не молитися, бо в такому стані молитви не існувало.

Потім переді мною (не в мені, а переді мною) раптом виринуло запитання: «А чому ти більше не малюєш?»

Бо мені ніколи, бо робота, бо вже нема чим і на чому, бо… нема тої себе, яка це робила.

Я купила простенький альбом і китайські кольорові олівці жалюгідної якості — більше нічого не знайшлося. Малювала каплицю, коридори дому, вазони, поблизький парк. А повернувшись із відрядження, очолила розвалену справу — і витягла.

Універсальних рецептів немає, але є Бог, який знає, які ліки кому потрібні.

CREDO №129/2014
Липень 2014 року

CREDO_1


Інші матеріали цього числа:

Брат за брата

Єпископ із Криму: «Не засуджуйте нас!»

Бути поруч — основне завдання капелана

А ми пройдемо через Київ маршем

Чому я поїхала з Криму

Сила заступництва святих

Найголовнішого очима не побачиш