«Я вважаю, що зловживання алкоголем, паління надмірної кількості сигарет — це виключно моя особиста справа. Однак мене дратують і непокоять картання близьких. Хіба я не можу сам за себе вирішувати?»
Відповідь священика:
Твоє обурення, може, було би обґрунтоване, якби паління цигарок чи зловживання алкоголем таки було виключно твоєю особистою справою, і якби наслідки цих поганих звичок не мали жодного впливу на оточення. Тоді б ти міг сказати, що це твій вільний вибір. Ти знаєш, що робиш, і сам понесеш усі наслідки. Однак уже тут з’являється проблема, чи людина, яка зловживає алкоголем, тютюном, наркотиками? — знає напевно, що саме вона робить. Чи ти усвідомлюєш, що ображатися на людей, які прагнуть утримати тебе від залежності, це насамперед діяння проти себе самого? Бо ж ті, що звертають тобі увагу, аби ти цього не робив, хочуть захистити тебе від залежності, яка тебе руйнує, бо несе з собою фізичне і психічне спустошення.
Кожне узалежнення є хворобою душі та емоцій, а також мозку і нервової системи. Ця хвороба полягає в утраті контролю над своїм життям. Провадить до того, що узалежнена людина приймає дурманні засоби попри ускладнення, що вони їх викликають. Толерантність (терпимість) організму до цих речовин зростає, через що для досягнення такого самого ефекту потрібно вживати щоразу більші порції або перейти на щось міцніше.
Дурманні засоби (алкоголь, тютюн, наркотики) викликають в людині, яка їх вживає, оманливе переконання, ніби це засоби, що допомагають розв’язувати якісь життєві проблеми. Однак вони тільки на короткий час притлумлюють емоції, а коли перестають діяти — проблеми повертаються з подвоєною силою. Узалежнена людина інколи усвідомлює, що дурманний засіб став причиною її клопотів і нищить її здоров’я, але замість перестати його вживати, вона приймає щоразу більше. Так відбувається тому, що вона більше не контролює свого життя. Один непитущий алкоголік колись мені зізнався: пив для того, аби хоч на хвилину забути, що він — алкоголік.
Цих особистих загроз людина узалежнена не бачить. Вона тільки ображається на тих, хто хоче її застерегти від небезпеки або старається допомогти вирватися з залежності.
На жаль, ми тут маємо справу з великим парадоксом. Людина досить легко піддається впливові тих, хто її приводить до залежності, і при цьому їй так важко прийняти думку тих, хто хотів би її з цього стану визволити.
Є також другий елемент у нагадуваннях людей, які бачать надмірність уживання алкоголю чи тютюну. Ідеться про вплив на оточення. Чому вся сім’я мусить зазнавати наслідків мешкання під одним дахом із курцем? Чому не раз навіть малі діти наражаються на небезпеку отруєння своїх організмів нікотином батька-курця, який курить у домі? Наслідки т. зв. «пасивного куріння» не менше від наслідків активного. Ще важче жити з узалежненим пияком. Певно, нікого не треба переконувати, що алкоголь нищить не тільки того, хто його вживає, але несе з собою невідплатну шкоду в сімейному та суспільному житті. Про надзвичайно грізні наслідки вживання наркотиків уже й згадувати не буду, вони жахливі.
Тому застерігати людей, які сточуються у напрямку залежності, це не тільки право найближчих, але навіть їхній обов’язок. У цьому братньому напоумленні міститься турбота про людину, яка впадає в небезпеку, а також небайдужість до тих, хто наражений на наслідки зловживання дурманними засобами. Обурюватися на зауваження з боку найближчих — це ніщо інше як ознака крайнього егоїзму, думання виключно про себе, небажання взятися за процес звільнення від залежності.
Єжи Сермак SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
