Які дві опорні колони існують у священицькому житті? Папа Франциск говорив про це під час своєї зустрічі з духовенством в Ель Кінче.
Святішого Отця на порозі базиліки привітав її ректор, після чого Папа пішов до головного вівтаря — багато оздобленого, позолоченого, і там тривалий час молився перед статуєю Матері Божої з Ель Кінче. Перш ніж піти звідти на зустріч, він повісив на скульптурі розарій на пам’ять. Піднявшись нагору в один із покоїв, зробив запис у книзі пам’яті санктуарію. Побажав, аби Марія з Ель Кінче надалі опікувалася Еквадором і провадила країну та її мешканців.
Потім Франциск вийшов на спеціальний подіум, встановлений перед храмом, де розпочалася оголошена зустріч. На початку його від імені всіх присутніх привітав Апостольський вікарій Сан Мігель де Сукумбьос єпископ Селмо Лаззарі CSI, відповідальний в еквадорському єпископаті за богопосвячене життя. При нагоді зазначив, що він — останній з місіонерів, які прибули до цього краю, і що надалі мусить вчитися іспанської мови (він сам бразилієць, де державна мова — португальська), як і буття єпископом. Владика Селмо попросив Святішого Отця благословити Церкву в цім краї та Апостольський вікаріат, яким він керує. Потім Папу привітав чорношкірий о. Сільвіно Міна Коросо — від імені священиків та семінаристів, і августіанка с. Марісоль Сандоваль — від імені братів і сестер у чернецтві.
Після привітань і фрагменту Євангелія від Луки Святіший Отець прочитав молитву до Матері Божої з Кінче. Зазначив, що вражений приготованим прийомом, а також вірою та ентузіазмом еквадорців, тому вирішив промовити до них спонтанно, відкладаючи заготовлений для цієї нагоди текст. Однак вручив його представникові єпископату, просячи проголосити його послання пізніше.
У своїй імпровізованій промові Франциск звернув увагу на дві найважливіші — на його думку — опори священицького й чернечого служіння: безплатність і пам’ять. «Дармо отримали, дармо давайте», — нагадав він слова Господа Ісуса, скеровані до апостолів та учнів. Це ж саме стосується й чернечого життя, сказав Папа. Все, що ми отримали від Бога, включно з благодаттю покликання та служіння іншим, ми отримали задарма, без заслуг із нашого боку. «Ми — об’єкти безплатної благодаті Божої», — додав він.
Другий важливий елемент цього служіння — пам’ять про те, звідки ми походимо, де наші корені, — говорив далі Святіший Отець. Він підкреслив, що не можна забувати про віру предків, батьків, дідів, які переказали її своїм потомкам. Коли якийсь священик починає робити кар’єру, саме по собі це не становить чогось поганого — наприклад, людина стає викладачем, професором, або береться до інших важливих завдань; однак нехай не забуває, звідки вона вийшла, сказав Папа.
У цьому контексті, посилаючись на багатокультурність Еквадору, він також закликав зберігати мови своїх предків, дбати про них і не соромитися їх. Ці слова викликали бурю оплесків від слухачів. Крім того, Папа підкреслив, що священицьке й чернече служіння мають здійснюватися з радістю і задоволенням.
«Нехай Ісус благословить Еквадор, а Марія з Ель Кінче оберігає його», — завершив свою промову Франциск. Після цього він запропонував разом змовити Молитву Господню, яку нам задарма переказав Ісус і яка містить у собі пам’ять про Його Отця. Згідно зі звичаєм, який установився від початку його понтифікату, Папа попросив зібраних, аби постійно за нього молилися, оскільки — як він зауважив — йому також трапляється забувати про безплатність свого служіння та про свої корені.
Одразу після завершення цієї зустрічі Франциск із супровідними особами поїхав до аеропорту Mariscal Sucre поблизу Кіто, де відбулися прощальні урочистості, після чого він вилетів до Болівії, яка становить другий етап його подорожі Південною Америкою.
Ель Кінче розташований за 20 з лишком кілометрів на північ від столиці. Це гарний білий храм із двома вежами, збудований там 1928 року. Національним санктуарієм Еквадору його проголосили 1985 року, тобто 30 років тому. Однак духовні традиції цього місця сягають кінця XVI століття, коли 1586 року — тобто майже 430 років тому — архітектор і скульптор Дієго де Роблес із Кіто виготовив 60‑сантиметрову дерев’яну скульптуру Матері Божої. Її замовили індіанці-лумбісі, а коли не спромоглися заплатити, то скульптор віддав готову роботу іншому племені — оякачі. Ті прийняли скульптуру з великим задоволенням, бо побачили в ній подобу до Пані, яка багато разів об’являлася деяким із них.
Відтоді скульптуру двічі переносили (1630 і 1869 року), перш ніж вона остаточно знайшла собі місце в Ель Кінче, за головним вівтарем.
Нині це головне паломницьке місце еквадорської Церкви. Найбільше вірян — понад 800 тисяч — сюди прибуває на другий тиждень листопада. Тоді з сусіднього містечка Кальдерона опівночі вирушає велике паломництво, яке на ранок наступного дня досягає мети. 21 листопада правиться урочиста Свята Меса, на завершення якої вулицями Ель Кінче проходить святкова процесія.
Назва цього місця походить із мови майя — какчікель, і означає вона «Гора Сонця» (або «Сонячна гора»). Назва має стародавнє походження, оскільки археологічні дослідження підтвердили, що ще до прибуття інків на цю землю саме там місцевий люд спостерігав схід сонця у час весняного рівнодення.
За матеріалами: Gość Niedzielny
Фото: Vatican Radio – English Section, CNS
фінансово.
Щиро дякуємо!
