Свідчення

Священик i його love story

16 Серпня 2015, 11:20 19893
Сальваторе

На його похороні лунало радісне «Аллілуя» та пісні на Воскресіння, а храм був повний білих барв. Він був священиком лише два з половиною місяці. «Я хотів стати священиком бодай на один день», — написав він у листі до папи. Отець Сальваторе страждав і любив, і тим зворушив цілу Італію.

Світ довідався про історію 38-річного, хворого на рак Сальваторе Меллоне завдяки дзвінку Папи Франциска. За два дні до свячень, щойно прочитавши лист від семінариста з Барлетти, Святіший Отець узяв до рук слухавку: «Я прошу, щоб твоє перше благословення було для мене». І 16 квітня цього року о. Сальваторе після висвячення підніс свої схудлі руки та позначені стражданням, але переповнені щастям очі: «Нехай благословення Всемогутнього Бога зійде на Папу Франциска». Це були його перші слова як священика. А останні, перед самим відходом, звучали як любовне зізнання: «Я віддаю своє життя в жертву за Церкву і людство, а також за Папу» Була 15.00 — Година милосердя. Потім о. Сальваторе відійшов до Господа. Сповнений та щасливий, бо в його житті «виконалась до кінця Божа воля» — він став священиком. Для нього зробили виняток і висвятили за два роки до закінчення семінарії. Попри агресивну хворобу, що швидко розвивалася, о. Сальваторе служив Святу Месу в невеличкій кімнаті у помешканні своїх батьків, сповідав і приймав кожного, хто про це просив. Люди виходили від нього переміненими. Два місяці він повторював усім і кожному: «Як добре бути священиком!» Це звучало трохи як зізнання у коханні до Бога.

Зізнання у коханні

Він народився 1977 року в Барлетті, у провінції Барі на півдні Італії. Закінчив факультет політології університету в Барі. Ціле життя був близько Церкви, займався з молоддю, працював катехитом. Але лише 2012 року так закохався у Бога, що не міг більше зволікати і вступив до духовної семінарії в Мольфетті. Товариші говорять про нього як про людину «молитви, глибокої духовності й відкритості на світ». За фахом він був журналіст і письменник. 2013 року о. Сальваторе разом із товаришем по семінарії Вінченцо Ґреґоріо видав дуже популярну на італійському ринку книжку «Вільна людина всміхається до Бога», а за кілька років перед тим вийшли друком його вибрані вірші. Сальваторе Меллоне публікувався у різних виданнях.

Улітку 2014 року у нього діагностували пухлину стравоходу. Попри інтенсивну терапію, хвороба не відступила. І хоча юнак ставав щоразу слабшим, та навчання у семінарії продовжив. Хвороба, на жаль, прогресувала з такою швидкістю, що Сальваторе, після розмови зі своїм настоятелем, попросив свого архиєпископа Джованні Баттісту Пік’єрі про прийняття Таїнства Священства перед смертю. «Я хочу, щоб у моєму житті сповнилася до кінця Божа воля», — таким був його аргумент. Зворушений цілеспрямованістю семінариста, архиєпископ не вагався ані секунди.

16 квітня, у день спомину св. Бернадетти Лурдської, священики, родина і друзі Сальваторе стали свідками, як потім говорили, великого зізнання у коханні. Один із телевізійних коментаторів (місцеві медіа транслювали урочистість) порівняв історію о. Сальваторе з love story, в якій об’єктом любові є сам Бог. На YouTube можна побачити фрагменти свячень: Сальваторе переважну частину Меси і церемонії сидів у кріслі. В його маленькому і скромному помешканні, повному книжок, біля накритого білим обрусом столу-вівтаря стояли у тісному колі кільканадцятеро священиків. Виснажений хворобою Сальваторе намагався підвестися в багатьох моментах, але архиєпископ підходив до нього і садовив назад. Коли настала мить, у яку кандидат на священика зазвичай лежить хрестом перед вівтарем, троє священиків допомогли йому лягти долілиць. Він намагався лежати нерухомо кілька хвилин. Трясся — мабуть, від болю і знесилення, — але дуже хотів витримати. Глибоку тишу переривали ридання мами Сальваторе та інших гостей. Священики, які стояли над ним, раз у раз виймали з кишень хустинки. Коли Сальваторе підвівся, його великі темні очі блищали від сліз, але також і від радості. Він усміхнувся і впав на крісло. Здавалося, що на більше вже немає сил. Єпископ поклав йому на плечі столу (єпитрахиль) і надягнув на неопресвітера орнат (ризи). Зворушений, намастив йому долоні. Сальваторе прийняв келих із вином і патену (дискос) із гостією сидячи. На завершення єпископ поклав руки на Сальваторе, переказуючи йому тим жестом владу відпускати і затримувати гріхи. Молодий священик тепер міг виконати обітницю дану папі Франциску і дати йому своє перше благословнння. На відстані.

Бути священиком прекрасно

«Коли він прийшов до мене просити про свячення, бо хотів хоча би раз у житті відслужити Літургію, я розплакався, — каже в інтерв’ю для новин каналу TV 2000 митрополит Пік’єрі. — Страждаючи, він у незвичний спосіб брав участь у Страстях Христових, як священик. Його життя і любов до священства і Христа — це для нас велике свідчення. Я бачив у його очах істинне Світло Христа».

У заяві з курії архиєпископ Пік’єрі додав: «Отець Меллоне здійснив своє велике прагнення співпереживати з тими, кого гнітить хвороба, нести їм світло і надію». Отець Сальваторе свій останній рік життя провів у лікарнях. У коридорах він вдивлявся, як сам казав, «в обличчя, пронизані фізичним болем, але також і глибокою самотністю». Перед кожним обстеженням він виходив із дому раніше, щоби мати час на розмови з хворими. Йшов також на вулиці до бідних і безхатченків. Казав, що його зачепив заклик Франциска нести Церкву і Христа на периферію. За тих два з половиною місяці, які він був священиком, о. Сальваторе висповідав десятки людей, відслужив понад 60 Святих Мес. На жаль — жодної у парафії, хоча так цього прагнув. Зате його дім щодня наповнювався людьми. «Ніколи не забуду усмішки о. Сальваторе, коли він мене причащав, — каже Альберт, товариш і парафіянин італійського священика. — Я відчував це так, наче він подавав мені кусень щойно відламаного хліба».

— Він навчив мене бути відважною, — додає Франческа з однієї із парафіяльних груп, — показав, що навіть у важких моментах, коли людині болить життя, треба бути відважним, бо поруч є Бог.

Отець Меллоне встиг уділити Таїнство Хрещення лише один раз, але всі газети облетіла фотографія змарнілого священика з немовлям на руках. Маленька Дженніфер отримала за покровительку блаженну Геновеву з Фоджі. Для Сальваторе то був маленький знак із Неба, тому що в останніх тижнях життя хтось подарував йому реліквію блаженної і він молився за її посередництвом. Отець Сальваторе хотів, щоби чин його похорону відбувся у радості, в дусі «світла Воскреслого Христа», тому на урочистості в храмі довкола його гробу — накритого білою тканиною — стояли священики у білих ризах. Співали гучне «Аллілуя» і все пульсувало радістю.

«Це є, як хотів Сальваторе і як каже його мама Фірелла, велике свято життя, — ствердив у проповіді архиєпископ Пік’єрі. — Дякую мамі, дякую батькові Антоніо, сестрам і бабусі о. Сальваторе за їхню велику віру!»

Митрополит багато разів повертався до слів о. Сальваторе, які той повторював за Папою Франциском: «Бути священиком — це прекрасно», і ще раз прочитав фрагмент листа, що був написаний о. Сальваторе до Папи Франциска ще перед свяченнями: «Жертвую свою хворобу і страждання Господу для добра Церкви, а також за Тебе, Святіший Отче. Нехай Господь Тебе благословляє і завжди буде поруч із Тобою, нехай підтримує Тебе у Твоїй праці служіння любові. Прошу Тебе, щоб Ти молився за мене, щоб Господь виконав у моєму житті свою волю до кінця. Не прошу Бога про зцілення, але про радість і силу, щоб до кінця бути свідком Його любові і священиком у Його серці”; а також слова, що їх о. Сальваторе прочитав після своєї першої Святої Меси, наче заповіт: «Я впевнений: ніщо — ані земне життя, ані смерть, жодні події та жодні створіння неспроможні відділити нас від любові Ісуса Христа».

Йоанна Бонткевич-Брожек, Gość Niedzielny
Переклад: Віта Якубовська, СREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Італія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity