В темряві мого життя, в якому присутні розчарування, я даю тобі одну велику річ, яку слід любити на землі: Пресвяті Дари… У Них ти знайдеш романтику, славу, честь, вірність та істинний шлях всієї вашої земної любові і, навіть, більше: Смерть.
Божественний парадокс полягає у тому, що Пресвяті Дари є завершенням життя і вимагають капітуляції всіх, але лише Вони можуть дати те, що ти шукаєш у своїх земних відносинах (любов, віру, радість) та допомогти прийняти вигляд реальності, вічності, чого бажає серце кожної людини.
Єдиними ліками для в’ялої чи непритомної віри є Причастя. Завжди самостійні, досконалі, повні та недоторкані, Пресвяті Дари не можуть повністю раз і назавжди діяти в комусь із нас. Як Акт Віри, Їх прийняття має бути безперервним і зростати за допомогою духовних вправ. Найвищий ефект полягає у частоті цього прийняття. Сім разів на тиждень краще, аніж сім разів із перервою.
Крім того, я можу рекомендувати це як вправу (для якої знайти час простіше простого!): спілкуватися в умовах на свій смак.
Призначте священика, який сопить чи бурмоче щось собі під ніс або гордого та вульгарного ченця — і церква наповниться звичайним буржуазним натовпом, погано вихованими дітьми, які лаються, випускниками католицьких шкіл, які на момент відкритого Ковчегу сидять, склавши руки, і позіхають, молодь з оголеними плечима та брудному одязі, жінки в брюках і часто з неохайно причесаним волоссям та непокритою головою. Спілкуйся з такими (і молитися за них). Тоді таке спілкування нагадуватиме красномовну промову, виголошену явно святим чоловіком і підхоплену декількома набожними та порядними особами. Такий вчинок не може бути гіршим, ніж спільний обід П'яти Тисяч чоловіків, чим Господь хотів показати майбутню Трапезу.
Листи Дж.Р.Р. Толкіна, лист до сина.
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
