Хресна Дорога за богопосвячених осіб відбулася 25 вересня у Шаргороді на Вінниччині.
Проходячи 14 стоянь Шаргородською Кальварією, вірні дякували Господу за ченців та черниць і просили про нові покликання. Молебень Хресної Дороги розпочався після Святої Меси, яку у храмі св. Флоріана відправив єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський разом зі священиками, що прибули до Шаргорода.
До участі в Хресній Дорозі за богопосвячених осіб були запрошені брати та сестри різних Орденів і Згромаджень. 14 стоянь розділили між сімома чоловічими та сімома жіночими Орденами і Згромадженнями. На всіх зупинках богопосвячені особи розповідали про свої Ордени, їх засновників та роздумували над шляхом Ісуса на Голгофу.
Брат Бернард Задойко з Ордену Менших Братів OFM розповів про історію заснування ордену та про отця Мартиніана Войцеха Дажицького, який у радянські часи був засуджений за віру. Брат Бернард наголосив: «Отець, засуджений «за агітацію», після повернення в Україну з Колими, не просто продовжив своє служіння, а й відновлював віру та відбудовував Орден в Україні».
Про Згромадження Служебниць Святого Духа розповіла с. Вікторія Саркісян SSpS. «Наше згромадження — місійне, адже всі народи мають почути про Ісуса і про спасіння. Можемо бути найменшими, але маємо допомогти принести у світ віру, маємо робити все на славу Божу і для спасіння душ», — наголосила с. Вікторія.
«Хочу Господи тобі завжди говорити так: Вірую, що все провадить до Тебе. Любов Розп'ятого Христа є фундаментом усього. Пасіоністи проголошують цю любов світу через служіння людям, а особливо бідними, інвалідам та потребуючим»,— сказав о.Віталій із Конгрегації Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Також о. Віталій зазначив, що пасоністи, окрім звичних обітниць, складають ще обітницю постійного роздумування та проголошення Христової Розіп’ятої Любові.
Сестри-альбертинки Грація та Доротея згадували св. Вероніку та наголошували на важливості допомоги страждаючим у сучасному світі. Вони закликали не боятись бути сучасними Вероніками.«Кожен людський гріх падає на обличчя Ісуса, а кожен добрий вчинок та прояв милосердя витирає з Нього кров. Тому ми маємо задуматись, чи змогли би прийти на допомогу, незважаючи на всіх. Чи змогли б відкрито свідчити про Ісуса? Чи вміємо бути добрим?» — закликали с. Грація Ситник та с. Доротея Ізьо ZSAPU.
Про важливість передання не лише віри,а й пам’яті наступним поколінням згадав отець Віктор Лутковський. Отець Віктор належить до Отців Мар’янів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Священик наголосив: «Ми повинні пам’ятати, якою ціною дісталась нам віра. Вона не просто передавалась з покоління до покоління, а відстоювалась героїчними вчинками священиків і віруючих людей за часів репресій. Наступні покоління мають знати, якою ціною залишилась віра у їхніх сім’ям та державі загалом».
«Потрібно щодня проводити багато годин перед Пресвятими Дарами у молитві, та не можна забувати про милосердя та простоту. Адже добра душа, як свічка згорає сама, але дарує світло», — зазначила с. Анна Крушельницька, що належить до Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії Непорочно Зачатої.
Отець Віталій Подолян OMI розповів, що будинки Облатів Марії Непорочної: знаходяться зараз більш ніж у 70 країнах й у спільноти є близько 400 тисяч отців. Про саме життя в ордені він сказав: «Взірцем життя облатів є спільнота апостолів, згромаджених навколо Христа. Життя у спільноті є однією із найважливіших прикмет нашого покликання. Дуже важливою є робота із найбільш потребуючими, тому ми і є місійним орденом».
Далі про свій орден розповідали сестри уршулянки Римської Унії. Сестра Франциска таким словами описала покликання до чернецтва: «Будьте радісними, повними любові і віри, привітними та добрими, адже ви є нареченими Ісуса Христа».
На 11 стоянні Владика Леон зазначив: «Ми стоїмо на місці, де Ісуса прибивають до хреста, разом з ним стояла Марія. Бачимо зараз, що там, де Марія обирає місце — там диявол не має сили».
Сестра Феліцита Дворецька, з Конгрегації Сестер Пресвятої Родини з Назарета під час наступного стояння зазначила: «Нема що сказати на цьому стоянні, адже Ісус все сказав Своєю смертю та хресті. Він взяв його, ми мусимо теж щодня брати і нести наші хрести, допомагати іншим у несенні їхніх хрестів». За приклад несіння хреста інших, с.Феліцита розповіла про 11 сестер-назаретянок, які в 1943 просили забрати їхні життя замість життя священика і загинули від 11 куль.
Історію про св. Йоана Боско та заснування товариства святого Франциска Салезького розповідав отець Маріян, SDB. «Метою нашого згромадження є опіка на дітьми та молоддю, їхнє релігійне виховання, адже наш засновник бачив у молоді завжди добре», — наголосив священик.
Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії є безгабітовим. Про передумови виникнення Згромадження розповіла сестра Самуеля: «Наше згромадження виникло в Польщі, бо була велика потреба в служінні для людей, але не було змоги робити це відкрито. Тому нашим апостольським завданням стала праця для підтримання віри у робітничому середовищі. В радянські часи наші сестри працювали самі на фабриках і заводах, сестри мусили бути прикладами». Зараз сестри працюють у лікарнях, школах, при парафіях.
«Особисто для мене ця молитва — це діалог із Богом, переживання разом з Ним Його муки. А також це свідчення того, що Господь обдарував кожного з нас різними дарами, що кожен брат чи сестра є даром для Церкви», — поділився своїми враженнями о.Богдан Савицький OMI.
Владика Леон, який пройшов разом із вірними Хресну Дорогу, прокоментував для CREDO: «Вірю, що ця Хресна Дорога дасть великі плоди, а саме нові покликання до чернечого життя. Слухаючи історії Орденів і Згромаджень, люди почули які в них харизмати, що вони виконують. І це добре. Бог завжди діє через людину. Бенедикт XVI казав колись, що світ потребує свідків віри, і от ці богопосвяченні особи сьогодні засвідчили свою віру на весь світ».
фінансово.
Щиро дякуємо!
