Роздуми

Школа молитви Бенедикта XVI (2)

18 Жовтня 2015, 17:22 1835
Ratzinger-620x320

Дорогі брати і сестри,

сьогодні я хочу продовжити свої роздуми про те, як молитва і релігійні відчуття були частиною людини впродовж її історії.

Ми живемо у столітті, в якому знаки секуляризації разюче очевидні. Скидається на те, що Бог зник із горизонту деяких людей або став реалією, що сприймається з байдужістю. Однак водночас ми бачимо багато знаків нового пробудження релігійних відчуттів, поновного віднайдення важливості Бога для життя людини, потреби духовності, потреби виходу поза межі суто горизонтального і матеріального бачення людського життя.

Якщо поглянути на нещодавню історію, то можна побачити помилковість припущень тих, хто в часи Просвітництва пророкував зникнення релігій, і тих, хто підносив розум, відокремлений від віри, розум, який мав розсіяти тіні релігійного догматизму й розчинити «світ священного», повертаючи людині свободу, гідність і незалежність від Бога. Досвід минулого століття, із трагедіями двох світових воєн, порушив прогрес, що його незалежний розум, людина без Бога, намагався гарантувати.

Катехизм Католицької Церкви каже: «У створенні світу Бог закликає кожну істоту від небуття до існування… Навіть після того, як людина через гріх втратила подібність до Бога, вона залишається носієм образу Творця. Людина і надалі прагне Того, Хто закликає її до життя. Усі релігії засвідчують цей суттєвий для людини пошук (пор. Діян 17, 27)» (2566). Ми можемо сказати — як я пояснював у попередній катехизі  — що не існувало жодної великої цивілізації, від найдавніших часів і до сьогодні, яка б не була релігійною.

Людина за своєю природою релігійна, вона — homo religiosus так само, як homo sapiens і homo faber: «Прагнення Бога, — каже далі Катехизм, — вписане в серці людини, бо людина створена Богом і для Бога» (27). Образ Творця вписаний у ній, і вона відчуває потребу віднаходити світло, яке б дало їй відповіді на питання, що глибоко стосуються сенсу реальності; відповідь, якої вона не може віднайти у собі самій, у прогресі чи в емпіричних науках.

Homo religiosus з’являється не лише в античні часи, а присутній упродовж усієї історії людства. З цього погляду, багатий ґрунт людського досвіду бачив розвиток релігійного відчуття у різних формах, у спробах відповісти на прагнення до повноти і щастя. «Цифрова» людина, як і печерна, у релігійному досвіді шукає шляхи для подолання своєї обмеженості та гарантії для її ризикованої подорожі на землі. Більше того, життя без трансцендентного горизонту не мало би повноти значення і щастя, якого ми усі прагнемо: воно від природи скероване на майбутнє, яке ще має настати.

У Декларації «Nostra аetate» ІІ Ватиканський Собор наголошує у підсумковій формі: люди різних вірувань очікують відповіді на нерозв’язані загадки людського життя, які як раніше, так і сьогодні глибоко непокоять людські серця: що таке людина; якими є сенс і мета нашого життя; що є добром, а що — гріхом; звідки походять страждання і для чого вони; який шлях веде до справжнього щастя; що таке смерть, суд і відплата по смерті; й нарешті, у чому полягає оте найглибше і невимовне таїнство, яке огортає наше існування, з якого ми вийшли і до якого йдемо? (п. 1).

Людина знає, що сама вона не може відповісти на свою власну фундаментальну потребу розуміння. Хоч би скільки її обманювали і вона сама себе обманювала, ніби вона самодостатня, — людина відчуває власну недостатність. Вона потребує відкритися на щось більше, на щось чи на когось, хто може дати їй те, чого їй бракує; вона повинна вийти з себе назустріч Єдиному, хто спроможний наповнити ширину і глибину її бажань.

Людина носить у собі прагнення за нескінченним, тугу за вічністю, пошук краси, прагнення любові, потребу світла й істини, які підштовхують її до Абсолюту; людина носить у собі прагнення Бога. І людина знає, що певним чином може звернутися до Бога; вона знає, що може молитися до Нього.

Святий Тома Аквінський, один із найвидатніших богословів історії, визначає молитву як «вираження людського прагнення Бога». Це тяжіння до Бога, що його сам Бог заклав у людині, є душею молитви, яка потім набирає багатьох форм, залежно від історії, часу, моменту, благодаті й навіть гріха кожної особи, що молиться. Людська історія знає багато форм молитви, оскільки було розвинено різні форми відкриття на «Іншого» і те, що є «поза межами»; тому ми можемо пізнати молитву як досвід, присутній у кожній релігії та культурі.

Очевидно, дорогі брати і сестри, як ми бачили минулої середи, молитва не пов’язується зі специфічним контекстом, але вписана в серці кожної окремої особи й кожної цивілізації. Звісно, коли ми говоримо про молитву як досвід людини як такої, «homo orans», необхідно пам’ятати, що вона є більше внутрішнім ставленням, ніж шерегом практик і формул; більше способом перебування в Божій присутності, аніж виконанням актів культу чи вимовлянням слів.

Молитва має свій центр і вкорінена у найбільшій глибині особи; саме тому її нелегко розшифрувати, і таким чином вона може бути предметом непорозумінь і містифікації. Також у цьому сенсі ми можемо розуміти вираз: молитва є складною. Очевидно, молитва, в повному значенні цього слова, це місце самовіддачі, прагнення до Невидимого, Неочікуваного і Невимовного. Тому досвід молитви для кожного є викликом, «благодаттю», яку треба випрошувати, даром Того, до кого звертаємося.

У молитві, в кожен період історії, людина розглядає себе і своє становище перед Богом, виходячи від Бога і по відношенню до Бога, а також отримує досвід буття створінням, яке потребує допомоги й неспроможне самотужки отримати сповнення свого життя і своїх надій. Філософ Людвіґ Вітґенштайн говорив: «молитва означає відчувати, що значення світу знаходиться поза ним».

У динаміці цих відносин із тим, хто надає життю сенсу, з Богом, молитва має одне зі своїх типових виражень у жесті стояння навколішках. Це жест, який носить у собі радикальну амбівалентність: мене можуть примусити стати навколішки — стан нужденності й рабства; але також я можу клякнути спонтанно, виражаючи своє обмеження і потребу в Іншому. Йому я заявляю, що я слабкий, потребую допомоги, і що я «грішник».

У досвіді молитви людська істота виражає всю свідомість самої себе, усе те, що може зрозуміти з власного життя і водночас скеровує усю себе до Єдиного, перед яким стоїть, скеровує свою душу до цієї Таємниці, від якої очікує сповнення найглибших бажань і допомоги в подоланні потреб власного життя. У цьому зверненні до «Іншого», у скеровуванні звернення «поза межі», полягає суть молитви як досвід реальності, яка виходить за рамки того, що матеріальне й умовне.

Лише в Бозі, Котрий об’являє себе, людина в пошуках знаходить цілковите сповнення. Молитва, яка є відкриттям і піднесенням серця до Бога, стає таким чином особистими відносинами з Ним. І навіть якщо людина забуває про свого Творця — живий і правдивий Бог не перестає перший запрошувати людину на таємничу зустріч у молитві.

Як каже Катехизм: «У молитві цей крок любові вірного Бога завжди є першим, а крок людини — завжди відповідь. Тому що Бог, відкриваючи себе людині, одночасно відкриває людині саму себе; молитва стає взаємним покликом, драмою Союзу. Через слова і дії до цієї драми залучається серце, і вона розкривається впродовж усієї історії спасіння» (2567).

Дорогі брати і сестри, навчімося довше перебувати перед Богом, Котрий об’явив себе в Ісусі Христі; навчімося упізнавати в тиші, у наших серцях, Його голос, який кличе нас і провадить нас назад до глибини нашого існування, до джерела життя, до джерела спасіння, щоб дати нам змогу вийти поза обмеження нашого життя і відкрити нас на Божий вимір, на відносини з Ним, хто є Нескінченною Любов’ю. Дякую.

 

Бенедикт XVI

Загальна аудієнція
Площа св. Петра
Середа, 11 травня 2011 р.

За матеріалами: Молитовник Христового воїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Бенедикт ХVI

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity