Коли розпочав приготування до написання статті, то зразу ж зрозумів, що у Святому Письмі про сьогоднішню тему буде небагато. Можна було би взяти деякі біблійні події, але це вже ділянка біблійних героїв. З погляду морального богослов’я це також розгляне хтось інший. А тут ще терористичні напади у Франції, черговий тур виборів, поновлення бойових дій на сході нашої держави. Стільки всього різного…
Бо хочеться теж сказати кілька слів про безглузді вбивства, які напевно не залишаться без наслідків та певної радикалізації настроїв. І про вибори би сказати: скільки неоднозначностей, компромісів із совістю… Знову загиблі на фронті, знову нездоланна хвиля болю накриває їхніх родичів та знайомих… Нові непотрібні та двозначні закони, ухвалені нашими депутатами…
Про що думати – тем не бракує. І саме в цьому «Католицький Вісник» хоче допомогти вам: думати і діяти. Робити це відповідно. По-християнськи. Згідно з чеснотами, про які ми говорили останні місяці.
Це треба здобувати, перемагаючи себе
У № 14, присвяченому чеснотам загалом, ми з’ясували: саме це слово вказує на те, що «йдеться про якості, необхідні для перемоги над численними випробуваннями нашого існування… Це щось, що треба здобути, перемагаючи самих себе». Ось наше життя і ставить перед нами випробування, знаки запитання. Реагувати на ці події можна по-різному. І це видно: хто кидається гнівними словами, хто взиває до розправи, хто злосливо потирає руки, хто їх розчаровано опускає, хто впадає в тихий розпач безпорадності. А комусь, можливо, і байдуже, кожному з різних причин.
Однак уже саме поняття чесноти не може залишати нас бездіяльними в таких (і в усіх інших) ситуаціях життя. Сьогоднішня позитивно-негативна пара старанність-лінивство – саме про це. По суті, чеснота старанності (industria) вказує на небайдужість, на діяльність, ревність. Лінивство (acedia) вказує у своїй суті на зневіру, на певну «скислість» особи, що просякла гіркотою, а тому її ніщо не чіпляє за живе. Інертність як стиль життя. Ось те «моя хата скраю» в найгіршому сенсі. А треба відповідати, треба діяти, треба щось робити. І перш за все – робити із самим собою, бо на цей світ у планетарному масштабі у нас менший вплив. Слова потрібні; завдяки їм ми передаємо себе, свої думки, емоції. Вони мають бути виваженими, справедливими, милосердними, сказаними з любов'ю. Але необхідно ще й діяти.
Чи ще залишились герої?
Коли говоримо про чесноти, вони нам здаються чимось із минулого. То колись були лицарі, шляхтичі, лорди чи сери, які ставили чесноти понад усе… Але ж святі теж були людьми чеснот, що «Католицький Вісник» показував у кожному номері, розповідаючи про того чи того святого, хто відзначився тією чи тією чеснотою. І якщо хочемо бути у щасливій вічності, то маємо бути святими, а значить — чеснот і нам не уникнути. Треба братися до роботи, а не «киснути».
Ми висвітлили чесноти доброзичливості, лагідності, стриманості, доброчесності, щедрості й старанності. Кожне число «КВ» привносило ясність у правильне розуміння цих термінів, бо, як з’ясувалося, важко зразу зрозуміти, що саме означає таке слово. За кожним разом підкреслювалося, що чеснота вимагає зусилля, старання. Чеснота здобувається через змагання із самим собою. Тобто це залежить від мене: чи я буду випрацьовувати в собі стриманість, щедрість, доброзичливість тощо. А є ще ж інші чесноти, про які ми не писали, але які згадуються в Біблії (напр., 1 Тим 6, 11; Як 3, 17).
Зрозуміти, чого чекає Бог
Є чесноти, яких сьогодні очікує Бог від своїх синів в Україні: чесність, витривалість, небайдужість, «присолені» Божою мудрістю. Треба взятися за себе, послідовно, витривало, з запалом. Нам хочеться мати чесну верхівку влади, яка би працювала на благо всіх. Нам хочеться чесних начальників на роботі, щоб наш труд був нам і всім на радість. Нам хочеться чесних учителів та директорів шкіл та вишів, щоб освіту здобували знаннями. Нам хочеться чесних лікарів, які би вміли якісно лікувати без хабарів. І такі побажання-прагнення можна писати й писати. Але ж це я – лікар, учитель, учень, студент, працівник. Це ми виховуємо наступне покоління, яке вже не знатиме маразмів Радянського Союзу. Це від моєї позиції залежить, чи розпочнуться зміни на краще у моєму середовищі.
Все залежить від тієї праці над собою, над зрозумінням, які риси мають бути притаманні саме мені, які я хочу осягнути, яким хочу бути. Знаючи мету – визначити шлях, як до такого образу самого себе треба йти. Інакше змін не буде, ніде, ні в на самих, ні в суспільстві, ні в світі.
о. Патрик Оліх OFM
«Католицький Вісник» № 23/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
