Діти йдуть до школи, а батьки хапаються за голову. Шкільні будні для всіх спільні: домашні завдання, оцінки, репетитори…. Усе для того, щоби дитина виросла й стала «кимось». Батьки так турбуються про її успішність, що це нерідко призводить до сварок, нервів, заспокійливих крапель… А успішність? А вона так і не покращується.
У нашій шкільній системі оцінки стали чимось надважливим, бо саме вони чомусь стали мірилом успішності дитини. Хороші оцінки викликають гордість, погані засмучують… Тривожать думками на кшталт: «А ким буде наша дитина, якщо в неї такі оцінки?» Але чи можуть самі цифри насправді щось сказати про конкретні успіхи чи невдачі дитини? Чи може трійка з математики сказати, з чим саме в учня труднощі та чому? Як будь-яка цифра може сказати, чи ваша дитина чогось не знає, чи, може, вона не дає собі ради зі страхом, неуважністю, сором’язливістю? Чи може оцінка сказати батькам, як і у чому саме син або дочка потребує допомоги? А чи «12» – це завжди хороші знання? І найважливіше, чим батьки переймаються: чи насправді оцінки гарантують успіх у житті? Виявляється, не факт. Дослідження доводять, що до 80% чинників, відповідальних за успіх у професійній сфері, це взагалі не оцінки й навіть не рівень IQ.
До речі, учні скандинавських країн не отримують оцінок до 13 років, але постійно займають найвищі місця в міжнародному рейтингу рівня шкільних знань. Їхні вчителі наголошують: важливо, щоби діти хотіли вчитися, щоби знали свої сильні та слабкі сторони, будували впевненість у собі. У школах звертають увагу на вміння учня бути лідером, слухати інших, працювати в команді, на самостійний пошук інформації та розвиток зацікавлень.
Не варто боятися поганих оцінок! Страшніше, коли дитина не цікавиться навчанням, має до школи відразу. Інтерес до пізнання, до відкриттів – це те, що потрібно на все життя, бо навчання не припиняється разом із отриманням атестата/диплома. Чого‑бо вартий працівник, чиє навчання закінчилося на шкільній чи студентській лаві?..
Дитина має природний інтерес до нового. Тому малюки часто втомлюють дорослих питаннями. Куди ж зникає цей інтерес, коли вони йдуть до школи? Мабуть, за іншими – на думку дорослих, більш «правильними» – речами: сидіти тихо, писати правильно, заповнювати щоденник без пропусків, повторювати те, чого навчає вчитель, і… у жодному разі не помилятися. У нашій системі помилки учнів – це дуже погано. За них карають низькими оцінками, що аж ніяк не збільшують бажання дітей здобувати нові навички. Однак насправді помилки – це можливість змін і пошук інших способів вирішити завдання! Без помилок не буде й розвитку.
…Марія, доросла жінка, яка й сама вже мама, розповідає таке. Коли вона ходила до садочка, дуже любила книжки. Поки Марійка не вміла писати, вона «малювала» свої книжки. Вона хотіла навчитися писати, щоби створити справжню книжку. Під кінець першого класу маленька Марія написала книжку про їжачка. На одній сторінці був текст розповіді, а на другій – ілюстрація до цієї розповіді. Сама зшила цю книжку і з радістю понесла показати мамі. А мама, прочитавши, сказала: «Там багато граматичних помилок! А всі речення починаються з «він». Так не може бути!» Залишається тільки додати, що доросла Марія книжки так і не написала… Творчий запал, ініціатива, впевненість у собі так і залишилися в першому дитячому творі.
Оцінки – це оцінки. А як щодо того, щоби не проґавити чогось, не знехтувати виявом схильностей дитини?.. Того, до чого в неї лежить душа і що може бути її життєвим покликанням? Воно варте і часу, й енергії. До того ж це більша запорука успіху, ніж шкільні бали.
…Мама 9-літньої дівчинки на консультації у психолога: «Вона нічим не хоче займатися, нічим не цікавиться». Потім у розмові (адже так не буває!) виявилося, що дівчинці подобається заповнювати бухгалтерські папери, квитанції для оплати комунальних послуг, розраховувати ці оплати. Її улюблений предмет у школі – математика. Проте мама хоче, щоби її донька вивчала іноземні мови, «бо це в наш час так важливо». Безумовно, знання іноземних мов – це важливо, але, нехтуючи зацікавленнями, можна знеохотити не лише до мов, а й до математики. А що, як із цієї дівчинки виросте чудовий банкір або фінансист?
Підтримка і заохочення напевно мали би бути миліші батькам за тривоги, нерви та сварки через оцінки. Адже так можна знайти баланс між знаннями та розвитком важливих для життя вмінь. Оцінки не збудують близькості, довіри та порозуміння з дитиною. А батьки – так!
Нотатки для батьків
1. Правило Помідоро для тих, хто не любить робити уроки. Час на виконання завдань розбивають на 25-хвилинні блоки (перерва – 5 хв). Ви ставите таймер на 25 хв. Цей час дитина інтенсивно працює. Після кожних 4 разів по 25 хв. – довга перерва. Так мозок працює максимально й не перевантажується, а час використовується ефективно.
2. Оцінки – це неточний показник знань та успіху. Надто перейматися ними буде помилкою.
3. Важливо, аби в дитини не зник інтерес до навчання. Він потрібен на ціле життя, тільки‑от не кожна школа цьому сприяє…
3. Допоможіть дитині в пошуках покликання. У школі цього за вас не зроблять.
4. Не сваріться через школу! Підтримка, розуміння й позиція «я з тобою» – кращі мотиватори до науки.
Лілія Обшта
«Католицький Вісник» № 23/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
