Фільми про екзорцизми покликані бути важливим засобом, який допоможе показати тріумф Бога над злом. Вони, натомість, спотворюють уявлення про віру, демонструючи перевагу сили та здібностей як людини, так і диявола над міццю Бога, — пише головний екзорцист на шпальтах «Оссерваторе Романо».
Отець Франческо Бамонте зі Згромадження Слуг Непорочного Серця Марії, президент Міжнародної асоціації екзорцистів (штаб-квартира у Римі), вважає, що телебачення й кіно змушують людей повірити в «існування та надзвичайний вплив демонів на людське життя і битву Церкви з ними». Показ екзорцизму у фантастичних творах «може посприяти більшій ознайомленості» з католицькою вірою, попри те, що «спосіб зображення зла, демонічного впливу, молитви екзорцизму і звільнення від демонів розчаровує та є неприйнятним».
Отець Бамонте каже, що у той час, як священики покликані Церквою допомагати захистити чи звільнити людей від впливу диявола, більшість фільмів приховує або і взагалі ігнорує «надзвичайну, важливу присутність та дію Бога і роль Діви Марії у битві проти зла».
Як свідчать екзорцисти на підставі власного досвіду, «демон, навіть проти своєї волі, змушений визнати силу католицької віри. Наприклад, якщо в обряді екзорцизму використовується свячена вода або мощі святих, демон реагує, іноді дуже жорстоко, оскільки змушений визнати силу Божу». «Коли демон чує молитву до Пречистої Діви, то показує всю свою ненависть і страх перед Нею; він змушений визнати, що Марія є Божою Матір’ю та заступається за все людство», — каже священик.
Отець Франческо також зазначає, що, незважаючи на багато неточностей у фільмах про віру, найсерйозніша помилка — це зображення життя як битви двох протилежностей або двох божеств: світла й темряви, добра і зла.
«Сатана — це не бог зла, на противагу Богові добра. Це створена Богом добра істота, яка, разом із деякими ангелами (що також були створені Богом добрими), стала злою, бо відкинула Бога та Його Царство повністю й остаточно. Сатана та його воїнство — це не всемогутні створіння, вони не можуть творити чудес; вони не всюдисущі; вони не читають ваших думок і не знають вашого майбутнього. Неправильно думати, ніби спасіння приходить від людей, які мають доступ до таємних чи могутніх знань, як це показують у фільмах. Такі ідеї не лише змушують людей залишати Церкву, вони створюють "клас божественних створінь". Люди, які живуть із вірою у Божу силу, сильніші за диявола та його прихвостнів — цю правду не покажуть у кіно», — наголошує священик.
«Те, що могло би служити Церкві й вірі, стає звичною та непримітною зброєю сатани проти структур Католицької Церкви», — застерігає отець. Стаття отця Бамонте з’явилась у ватиканській газеті поряд із оглядом кінокритиків про те, як жанр екзорцизму став «найбільш плодовитим» в еволюції фільмів жахів категорії «Б» (малобюджетний фільм невисокої художньої якості).
Фільм Вільяма Фрідкіна «Екзорцист» (1973 р.) і досі залишається «найжахливішим фільмом жахів усіх часів», так вважає Еміліо Ранзато, автор та відомий кінокритик газети «L’Osservatore Romano». Оскільки «жоден фільм останніх років не досяг такого ж рівня», як шедевр Фрідкіна, серед «хороших комерційних продуктів» можна назвати «Останній екзорцизм» Даніеля Штама (2010 р.), «Вигнання злих духів» Джеймса Ванна (2013 р.) та «Визволи нас від злого» Скотта Дерріксона (2014 р.).
Еміліо Ранзато у своєму огляді пише: «Щоб знайти хороші фільми про одержимість, варто пропустити комерційну продукцію і замість неї подивитися «арт‑хаус».
У список рекомендованих критиками фільмів увійшли: «Демон» Брунелло Ронді (1963 р.), «Муки невинних» Лучіо Пульчі (1972 р.), «Одержимість Джоела Делейні» Уоріса Хусейна (1972), «Реквієм» Ганса-Хрістіана Шмідта (2006 р.), «Екзорцизм Емілі Роуз» Скотта Дерріксона (2000 р.), «Одержимість» Анджея Жулявскі (1981 р.).
фінансово.
Щиро дякуємо!
