Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його», — так виступив Йоан, хрестивши у пустині та проповідувавши хрещення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. Я вас хрестив водою, а він хреститиме Святим Духом».
Євангеліст Марко починає свою розповідь про Ісуса (1, 1‑8) з розповіді про Йоана Хрестителя. Слова першого вірша накреслюють суть цілого Євангелія від Марка. Усі 16 розділів не є «початком», але всі представляють Євангеліє про Ісуса Христа, Сина Божого.
Слово Євангеліє означає «добра новина». В тому часі коли жив Марко, це слово мало широку палітру значень і могло означати щось подібне до сьогоднішнього вислову «добрі новини». Для греко-римської аудиторії Марка, слово «євангеліє» містило в собі політичний відтінок. Проте Марко вживає це слово, базуючись виключно на його християнському значенні, яке завжди має на увазі спасенну звістку про Ісуса. Євангеліст вживає слово «Євангеліє» (в 1, 1; 1, 14‑15; 8, 35; 10, 29; 13, 10; 14, 9) як для означення проповіді самого Ісуса (напр., 1, 14‑15), так і для означення проповіді про Ісуса (13, 10).
Отже, дуже важливо розуміти, що Євангеліє це справді «добра новина» — не просто добра порада, як побожно жити, й не тільки гарна філософська ідея (хай навіть найбільш піднесена та благородна). Євангеліє — це Добра Новина: розповідь про конкретні історичні факти; розповідь про щось, що сталося; й те, що сталося, — мало і продовжує мати надзвичайний вплив (та надзвичайні наслідки) як на історію цілого світу, так і на життя кожної окремої людини.
Ісус (у єврейській мові дослівно означає «Ягве спасає») названий як «Христос Син Божий». Слово «Христос» є грецьким перекладом єврейського слова «Месія», яке дослівно означає «помазаний». Оскільки ізраїльські царі були помазаниками, євреї очікували, що в майбутньому Бог пошле «помазаника», який визволить свій народ від усіх його ворогів.
Титул «син Божий» теж був відомий сучасникам Ісуса: в Старому Завіті ним часто визначали ангелів, царів Ізраїлю, ба навіть цілий народ називався «сином Божим». Проте у відношенні до Ісуса Марко вживає цей термін в абсолютно вищому та особливому значенні: Ісус це унікальний Божий Син — важливість Божественного Синівства Ісуса, яке анонсоване на початку Євангелія, можна побачити в розповідях про хрещення (1, 11), переображення (9, 7) та в словах сотника відразу по смерті Ісуса (15, 39).
Старозавітна цитата у 2–3 віршах прояснює, що має на увазі Марко під словами «початок євангелія»: він думає про підготовчу діяльність Йоана та могутній прихід Господа, які є сповненням кількох дуже важливих текстів. Один текст первинно знаходиться в книзі Виходу 23, 20 (Ось я посилаю ангела мого перед тобою) та в есхатологічному контексті потім перефразовується пророком Малахією в 3, 1 (Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною), а інший зустрічаємо в тій частині книги пророка Ісаї, яка розповідає про закінчення полону та говорить про потіху для Ізраїля в 40, 3 (Голос вопіющого в пустині: пригототуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Богу нашому). Відтак старозавітні контексти вживання цих уривків Писання вказують на їхню особливу важливість для розуміння місії Христа та Його Предтечі.
Йоан — тільки предтеча, який готує дорогу, а «слідом іде сильніший, якому він не достойний розв’язати ремінця сандалів» (Мк 1, 7). Йоан свідчить про цього «Сильнішого» — Господа Ісуса — таким чином: «Я вас хрестив водою, а він хреститиме Святим Духом» (Мк 1, 8). Йоан проповідував, що День Господній близький: скоро, нарешті, Бог увійде в історію, оправдає свій народ та визволить його від гніту. Проблема полягала в тому, що народ не був готовий до приходу Месії. Тому Йоан усіх закликав до покаяння (грецьке слово μετανοια / metanoia озн. покаяння, зміну мислення, зміну способу думання), без якого неможливо отримати дари нової епохи. Як зовнішній символ внутрішньої переміни, він омивав у Йордані всіх, хто відгукнувся на його звістку. Не зважаючи на подібність служіння Йоана до діяльності інших святих семітських мужів, воно мало дві дуже характерні та оригінальні особливості:
– одноразовий характер хрещення; на відміну від щоденних омивань, що їх практикували фарисеї та єсеї, хрещення Йоана здійснювалося тільки раз; у цьому відношенні воно нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники приймали юдаїзм;
– відсутність привілеїв вибраному народові. Йоан навчав, що приналежність до вибраного народу сама по собі не допоможе в День Суду: «Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3, 9; Лк 3, 8). Йоан ніби відлучав весь народ і приймав назад тільки тих хто покаявся та охрестився.
Йоан хрестив водою. Це був зовнішній знак, який не здійснював зміни в житті людини. Зміна мала відбуватися завдяки зусиллю людини, яка є слабкою після гріхопадіння. Ісус хрестив Святим Духом — це хрещення дарує надзвичайну благодать та духовну силу (Діян 1, 8). Завдяки хрещенню Святим Духом люди стають членами Церкви — Христового тіла (1 Кор 12, 13), Нового Ізраїлю.
Наскільки моє життя є свідченням вдячності Богові за дар нового життя? Наскільки звістка Йоана актуальна для мене сьогодні ? Що мушу змінити в своєму житті, щоб бути готовим на прихід Господа?
фінансово.
Щиро дякуємо!
