Це була зустріч, повна емоцій та переживань. Зустріч, що запам’ятається на все життя.
25 січня разом з о. Юрієм Блазиною я мав велику радість брати участь в аудієнції у Папи Франциска з нагоди 50-річчя заснування Папської Ломбардської Семінарії, в якій ми проживаємо.
І хоч зустріч мала офіційний характер, Папа у звичній для себе манері був усміхненим, щирим та відкритим на спілкування.
Перша думка, яка в мене з’явилася, коли зайшов Папа: «Він справжній, він існує». Тому що сьогодні досить багато позитивних речей говорять про Папу, підкреслюючи його покору, доброту, міць слова, з яким він промовляє. Та інколи складається враження, що неможливо, аби одна особа в собі об’єднувала стільки чеснот. А однак можливо! І це додає такої впевненості та міцності також моєму покликанню, тому що бачу живий приклад того, як можна з великою радістю нести хрест свого служіння.
У своїй промові Папа наголосив на кількох важливих аспектах життя священика. Коротко його звернення можна заключити у фразі: через особисте навернення і глибоке духовне життя, ми маємо служити вірним у єдності із своїм єпископом. Однак слова, які найбільше запам’яталася, і які ми повторювали після аудієнції, це: «Для нас ”нормальністю” має бути святість пастирського життя».
Ми не були впевненні, чи буде можливість особисто привітатися з Понтифіком, адже нас було близько шістдесяти осіб. Але коли нас почали запрошувати, щоб підійти до Папи, то нашій радості не було меж. Адже хто знає, коли наступного разу буде можливість зустрітися з Петром наших часів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
