Учора, 3 лютого 2016 р., реліквії св. Падре Піо та св. Леопольда Мандича привезено до Рима. Їхнє тижневе паломництво храмами Вічного Міста становить важливу подію в календарі Ювілейного Року.
Ці двоє святих — представники, або й сказати, взірці святих сповідників. Таким чином, самим своїм перебуванням у Римі вони звертають увагу на один із суттєвих аспектів Божого Милосердя.
Реліквії святих капуцинів привезено із Сан Джованні Ротондо і Падуї. В Годину Милосердя (15.00) їх покладено у римській базиліці св. Лаврентія За Мурами. Сьогодні увечері їх перевезуть до храму Пресвятого Спасителя в Лаврах, до центру Рима. У п’ятницю саме звідти вирушить процесія з реліквіями до базиліки св. Петра. Там земні останки святих перебуватимуть до четверга 11 лютого.
Падре Піо, певно, вірним представляти не треба. Натомість не так багато людей знають про другого святого.
Леопольд Мандич присвятив своє життя служінню в конфесіоналі. Там він сам став свідченням величезної чулості й делікатності Бога, каже про нього ректор храму в Падуї о. Джованні Ґузелла і додає, що згадка, з волі Папи Франциска, про цього надзвичайного слугу сповідальниці саме у Рік Милосердя має особливе значення як для каяників, так і для самих сповідників.
«Він відзначався готовністю служити. Отець Леопольд був цілий день у конфесіоналі: від раннього ранку до пізнього вечора. Одне, про що він просив настоятелів, стосувалося якомога більшого подовження годин сповіді. Він був неймовірно зичливий, вірний своєму служінню та своїй харизмі сповідника. Думаю, це найважливіше, — каже о. Джованні. — Сучасні каяники саме цього й хочуть: прагнуть знайти сповідника, який на них чекає і який їх прийме, який не втратить терпеливості. На моє переконання, ця позиція повинна бути фундаментом усіх сповідників. І ще те, про що пише Папа у буллі на Ювілей Милосердя: треба посідати цю здатність буття обличчям милосердним, чулим, делікатним, батьківським щодо тих, хто приступає до Таїнства Примирення. Так, як це вчинив батько з притчі про марнотратного сина. Отець же Леопольд, своєю чергою, заохочує каяників покласти всю свою надію в Бозі, який, як він сам полюбляв казати, є повнотою любові, самим прощенням, делікатністю, і який прагне прийняти кожного, незалежно від того, які великі наші гріхи. Бог бачить наше прагнення переміни, зміни життя, примирення. Цього досить».
За матеріалами: Radio Watykańskie, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
