Днями в Українському католицькому університеті у Львові перебував з візитом архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті, Апостольський нунцій в Україні.
Зокрема, 4 лютого він очолив Архиєрейську Літургію, яка щочетверга відбувається в Колегіумі, де проживають студенти. Наступного дня, 5 лютого, відбулась урочиста церемонія вручення Олександрівської премії родини Ґудзяків «Ad fontes». Цьогорічні лауреати нагороди — ректор УКУ о. д‑р Богдан Прах та декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс.
У своєму четверговому повчанні нунцій Ґуджеротті говорив про євангельський епізод зустрічі Ісуса з багатим юнаком.
— Це складне Євангеліє. Ісус зустрічає людину, яку любить («і глянув на нього, і полюбив»). І Господь хоче отримати відповідь на свою любов! Та люина також чогось хоче, але незрозуміло, чого вона конкретно шукає. Розпочинається розмова. Господь запитує юнака: «Чи ти добре поводишся?» — «Безперечно», — відказує той, перелічуючи всі добрі справи, які зробив. Нібито розмова на цьому має закінчитися. Але ні.
Ісус хоче неможливої речі: аби той усе залишив і пішов за Ним. Юнак не готовий зробити такий крок, і вони розходяться в різні боки. Це — втрачена нагода.
У нашому житті часто трапляються такі випадки. Деякі стосунки бувають миттєвими: можуть бути дуже насиченими, але нетривалими. Інші ж тривають ціле життя. Те саме відбувається і з нашими стосунками з Богом. Можливо, хтось, зустрівши Бога, скаже, що добре поводився і що все в житті в нього добре. А опісля — попрощатися до наступної зустрічі.
Натомість Ісус — вимогливий, Він запитує: «Чи ти готовий залишити все й піти за Мною?» Тоді у нашому житті настає великий момент. Однак, на жаль, часто ми не знаємо, що відповісти.
Насправді юнак казав: «На деякий час лиши мене, Боже, в спокої. Як буде пізніше — побачимо».
Якби Ісус зустрівся з вами сьогодні, то є два варіанти розвитку подій: або ви в Нього закохуєтеся, або прощаєтеся до наступної зустрічі. І часто так трапляється в житті, навіть тоді, коли ми не зауважуємо цього. Але ми відповідальні за свій вибір, за відповідь, яку надамо.
Господь хоче проявити свою безмежну любов до кожного з нас. Не тільки громаді, не тільки спільноті. А кожній людині окремо. Що відповімо ми, дивлячись Йому в очі?! А без відповіді на це питання нема справжнього досвіду християнського життя. Без відповіді на це питання існує тільки звичайна традиція.
Кожен з нас походить із певного середовища: хтось із релігійного, хтось — ні. Хто бачив, як молилася його бабуся, ймовірно, продовжує робити це й сам. Така традиція.
Ті, хто походить із релігійного середовища, звикли запитувати себе: «Чи я не грішу?», «Чи я добре поводжуся?» На цьому закінчується наша релігійність. Але звідти починається християнство. Власне, тоді Ісус запитує, чи ви Його любите по-справжньому. Так, стверджуєте ви: адже ви не вбивали, не крали….Але Він питає не про це. Це і є момент зустрічі з Богом. Це і є момент нашої внутрішньої свободи.
Інколи виникає спокуса попросити Господа залишити вас у спокої: дати час завершити навчання, придбати авто, інші речі. Не забувайте, що це буде втрачена нагода.
Проте може бути інакше: зустрівши той погляд, Його очі, ви скажете, що довіряєте Ісусові. Скажете, що нічого не розумієте, але йдете за Ним; що вірите в Його любов і доручаєте Йому себе. І так змінюється життя.
Також у рамках візиту Апостольського нунція 6 лютого 2016 р. відбулись урочистості з нагоди випуску 76 магістрів з соціальної педагогіки, історії, богослов’я та Львівської духовної семінарії. З отриманням диплому їх привітали рідні, духовенство навчального закладу, викладачі та почесні гості університету.
Апостольський нунцій зазначив, що між Майданом та університетом є великий зв’язок, бо як той, так і той змінює ментальність людей. Перше, що зробив сам нунцій після приїзду в Україну, — це відвідав вул. Інститутську в Києві, де гинули герої Небесної сотні. «Насправді це небезпечно — бути розумними, бо це ті, кого першими вбивають у часи диктатури. Ваш диплом є бомбою. Вона може вибухнути у ваших руках, і ви маєте бути готовими до жертви, — звернувся архиєпископ до випускників. — Життя народу не зміниться, якщо не зміниться його ментальність. Тут ви працювали над своєю ментальністю. Ви — посланці її зміни. Треба вийти із замкнутого кола, коли менший очікує, що, ставши великим, також буде красти. Завтра Україна на вас чекає, щоб ставати кращою. Від вас багато вимагається. І сьогодні, тут перед Божим обличчям, ви маєте постановити собі: ніколи її не зраджувати».
За матеріалами: Український католицький університет
фінансово.
Щиро дякуємо!
